Шлях на небо

Що відчуває людина під час сходження на небо і що їй у цьому може допомогти, розповідає священик Даниїл Сисоєв . . .

Отже, піднімаючись до небес, моліться Богу безперервно. Намагайтеся з бісами не розмовляти, нехай за вас Ангел-хранитель розмовляє, а ви просіть прощення. Бачите якийсь гріх, просіть прощення.

Пам’ятайте, що не всі гріхи, які вони називатимуть, ваші. Не забувайте, що біси – брехуни. Вони вам намагатимуться підсунути чуже.

У цей момент пам’ять реставрується, і треба просити Бога, щоб Він оновив її, і казати: “Господи, прости мене, я сподівався на Тебе, на захист Твій сподіваюся, надіюся на Тебе, Господи”.

Бо надія на милосердя Боже допомагає. Ще добре згадувати Одну Діву, Яка зветься Нерушимою Стіною. Знаєте, як Її звуть? Богоматір Діва Марія. Пам’ятайте, що Пресвята Богородиця дійсно Стіна Нерушима, Яка захищає людей.

Пам’ятайте, вже зараз у вас мають бути налагоджені добрі відносини з Ангелом-хранителем. Сподіваюся, що вже налагоджені. Не забувайте йому дякувати, поздоровляти в день його свята. А коли день свята в Ангела-хранителя? Двадцять першого листопада. “Дякую тобі, Ангеле-хранителю, що ти мені допоміг”.

Далі що робити? Ось, ви піднімаєтеся повітрям. Що відбувається з людиною, яка не пройшла митарства? Її беруть під білі ручки і відправляють у пекло, у країну вічних тіней. Там людина не мучиться в тому сенсі, що вона не отримує вогняної відплати, вона перебуває в очікуванні покарання. А мука в неї є, але мука не майбутнього покарання, а мука незадоволених бажань. Пам’ятаєте притчу про багача і Лазаря, багач чим мучився? Що в нього найбільше страждало? Язик. А чому? Він звик свої насолоди від язика отримувати, тому в нього язик і мучився. Ось і люди чим мучаться? Незадоволеними бажаннями. Пристрасті пожирають людей, у цьому якраз і полягає суть пекельних мук.

Пам’ятайте, що пекло – це початок покарання, а не саме покарання. Той вогонь, який люди бачать у пеклі, – це відблиск майбутнього полум’я, який буде в день вогняний після кінця світу, бо в пеклі ще немає відплати, як і в раю немає ще повної нагороди.

Якщо людина пройшла митарства, вона приходить до воріт райських. Її зустрічає апостол Петро, звичайно ж, у нього знаходяться ключі від раю (див. Мф. 16:19). Він обіцяв у своєму посланні, що буде і далі, після своєї смерті, піклуватися, щоб ми не забували його вчення: “Буду ж старатися, щоб ви і по відході моїм пам’ятали це” (2Пет. 1:15). Ось він і виконає свою обіцянку, запитає, як ви його вчення знаєте.

Як же перевіряються люди, які входять у рай? Тим, схожі вони на Христа чи ні. Як каже Симеон Богослов, якщо людина схожа на Христа своєю душею, то вона потрапляє в рай. Рай – це прекрасний сад, місце зелені, вічної весни. Це справжній фізичний сад, в якому кожна травичка наповнена сенсом. Можна сказати, що рай більш реальний, ніж земля. Рай – це місце очікування і зростання душі.

Тепер скажу про митарства останнє. Часто буває, люди піднімаються митарствами, а сатана намагається їх обдурити. Яким чином? Він з’являється у вигляді ангела світла, намагається прикинутися добрим ангелом. Тому, коли ви побачите ангела-хранителя, передусім скажіть: “А нумо, прослав Ісуса Христа”. Обов’язково запитайте, щоб під виглядом ангела якесь рогате створіння не попалося.

Всякий дух, що не сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плоті, не є від Бога” (1Ін. 4:3).

– Скільки триває найдовше підняття?

– Невідомо. Якщо людину затримують на митарствах, необхідно молитися Богові, і важливо, щоб на землі були люди, які допоможуть вам потрапити на Небеса.

А як це зробити? Є один корисливий спосіб, про нього прямо говориться в чудовій притчі Христа Спасителя, про невірного управителя. Адже в притчі прямо сказано: “Здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі” (Лк. 16:9), іншими словами, підкуповуйте людей, щоб вони за вас молилися в той момент, коли ви самі нічого не зможете зробити. Як часом розпорядитися перед смертю? Можна гроші роздати людям, просити і навіть вимагати, щоб вони молилися.

Знову-таки, треба робити іншим незаслужені добрі справи. Вам якусь гидоту зробили, а ви – доброю справою відповіли. Таким чином, ви купуєте собі вічний дах, у буквальному розумінні. Саме про це і говорить притча: мають бути люди, які вам зобов’язані. Старайтеся, щоб було якомога більше людей, зобов’язаних вам, – у тому сенсі, зобов’язаних про вас помолитися. Для цього і фінанси використовуйте, і добрі справи – що завгодно.

Як було в невірного управителя? Коли збіднієш, що робитимеш? – “Копати я не можу, просити соромлюся” (Лк. 16:3) – збирати і командувати. Тому, власне, навіщо я храм будую? Насправді в мене корисливий інтерес: кожного разу на Великому вході кого згадують? Будівничих храму цього: “Почесних і повікнезабутніх фундаторів і доброчинців святого храму цього”. На кожній єктенії згадують. Ось саме такі корисливі інтереси у вас мають бути. Старайтеся не просто записки замовляти, намагайтеся приймати посильну діяльну участь у житті парафії.

Кажуть, що користолюбство не потрібне. Неправда, воно може згодитися, тільки в потрібному місці, щоб воно нам у вічності допомогло, і на митарствах воно, до речі, дуже допомагає.

<< Митарства

Про рай і Страшний суд >>