Щоб не хвалилися…

Христос і фарисеї, Джеймс Тіссо

Про небезпеку самовпевненості, на прикладі зцілення Христом сліпонародженого та реакції на це диво фарисеїв, роздумує Михайло Лукін . . .

Як відомо багатьом, самовпевненість до добра не доводить. Це в черговий раз підтверджує історія, про яку ми дізнаємося з Євангелія від Іоанна: «І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими. Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі? Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас» (9:39-41). Найбільш парадоксальне в цій історії те, що духовними сліпцями в ній виявилися фарисеї, які не зуміли розгледіти в чудесах Опонента довгоочікуваного Месію, зате це зміг зробити колишній сліпець, який, ймовірно, на прихід Месії не сильно очікував.

Але звідки така думка, що той сліпець не розділяв очікувань ізраїльського народу? Уся річ у тім, що очікування ці були пов’язані з тріумфом Ізраїлю над поганськими ворогами. А є яке діло до тріумфу людині, яка ледь зводила кінці з кінцями? А в тому, що сліпцю було вкрай кепсько в матеріальному плані, можна не сумніватися, адже більш за все він просив у перехожих милостиню, коли під час цього «трудового» заняття йому зустрівся разом з учнями Христос. Крім того, цей сліпець не очікував нічого особистого від Месії, адже Спаситель навіть не спитався, чи хоче він бути зрячим, як це свого часу просив сліпець Вартимей. Отже, сліпець отримав те, на що навіть не розраховував: здатність бачити. І не тільки у фізичному просторі, але й у духовному: він зумів на власні очі побачити Сина Божого. Натомість фарисеї залишилися при своїх переконаннях… і з марними очікуваннями на прихід Месії.

«Але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще» (1Кор. 1:27,28), – але не треба вважати, що Господь отримує якесь садистське задоволення від того, щоб принижувати людей, карати їх «за гріхи». Загалом так можуть думати лише люди, які надміру впевнені у власних розумових здібностях і набутих талантах. Не оминула ця духовна недуга і Церкву, де теж зустрічаються вірні, які настільки «добре знають» Божу волю, що готові диктувати її усім оточуючим. Навіть без їхньої згоди та бажання. Доволі часто в підсумку такі вірні опиняються в ролі фарисеїв, які прямо під носом не змогли розгледіти явне диво Боже. А «невиправні» грішники, принаймні саме так їх сприймають фарисеї, сучасні і колишні, опиняються в епіцентрі явного Божого дива. І саме ці колишні «сліпці» своїм наверненням, свідченням, подальшим богопосвяченим життям соромлять зарозумілих вірних. Звісно, якщо вони це помічають.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: Неділя про сліпого