Боротьба із пристрастями
Ми детально зупинилися на з’ясуванні тих способів і шляхів, якими йде розвиток пристрасті, і тих умов, які її підтримують і живлять, щоб за допомогою цього аналізу полегшити вирішення вкрай важливого в християнському житті питання – про боротьбу з пристрастями. Щоб успішно боротися з ворогом, необхідно знати його прийоми, хитрощі і методи. Звісно, у даному випадку питання настільки велике і складне, що вирішити його неможливо в одній короткій бесіді, і тому доведеться обмежитися тут лише деякими практичними порадами.
По-перше, як можна бачити з усього сказаного, для успішної боротьби з пристрастю передусім необхідно мати міцні морально-релігійні засади. Без цього боротьба абсолютно неможлива. Де інакше знайде людина точку опори і в ім’я чого вона боротиметься? У власній особі? В ім’я хотіння свого «я»? Але ж тут і міститься саме джерело пристрасті, і в боротьбі з нею спиратися на власні бажання і схильності – це все одно що, борючись з розпустою, мати стосунки з повіями і в них шукати моральної підтримки. Намагатися знайти ці засади в користі або вигоді суспільства теж марно, бо «громадська користь» – поняття надто хистке, розпливчате, різними людьми розуміється по-різному і підлягає нескінченним змінам залежно від обставин і умов часу.
Моральні закони набувають для людини безумовну обов’язковість і незмінність лише тоді, коли вона усвідомлює їх позасвітське походження і чує в них голос Божий. Тільки в цьому випадку вони мають абсолютну міцність і незаперечний авторитет. Церковною мовою таке налаштування, що скріплює моральний закон, називається «Страх Божий». Страх Божий є, таким чином, основою моральності і опорою в боротьбі з пристрастю.
Але якщо це налаштування, що примушує людську душу коритися моральним правилам, можливе до певної міри в кожній релігії, то інша умова, що підкріплює людину в боротьбі з пристрастями в ім’я морального закону, є в наявності лише в християнстві: це та благодатна сила, та незрима допомога, але яка постійно відчувається і яку Господь подає грішникові, що закликає Його Святе Ім’я.
Отже, перше правило для боротьби з пристрастю: боротьба ця може вестися успішно лише на релігійному ґрунті під прапором надії на Господа Ісуса Христа. У цій надії головна опора і сила християнина!
По-друге, боротьбу краще починати тоді, коли пристрасть ще не вийшла з першої стадії свого розвитку – зі сфери думки. Боріться, щойно відчуєте перше тяжіння якоїсь пристрасті, щойно промайнула про неї перша думка. Коли пристрасть почне здійснюватися на ділі і коли, корячись їй, ви вже зробите щось для її задоволення, тоді зупинити її незмірно важче. Навіть у тому випадку, якщо ви вже впали, скоївши гріх, якщо навіть почали звикати до нього, все ж подальша, найенергійніша боротьба має вестися у сфері думки. Відштовхуйте від себе самий образ гріха і тяжіння до нього, щойно він з’явиться в думках. Навчіться перемагати пристрасну мрію, бо тут корінь гріха. «Бо зсередини, від серця людського, – каже Господь, – виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство» (Мк. 7:21-22). Зупинити грішні думки так, щоб вони нас абсолютно не турбували, ми не можемо. Це від нас не залежить, бо вони часто навіюються сторонньою ворожою для нас нечистою силою, яка не щадить при цьому найсвятіших хвилин і благочестивих настроїв. Вони можливі навіть під час щирої і напруженої молитви.
Одного разу до старця пустинника прийшов його молодий учень, скаржачись на грішні помисли, що охоплювали його. Старець вивів його в поле.
– Розчепір одяг!
Учень підкорився.
– Можеш ти зупинити вітер, щоб він не проникав під твій одяг?
– Не можу, авво!..
– Так і думки. Ми не можемо зупинити їх наліт. Ми можемо з ними лише боротися, не дозволяючи затримуватися в душі…
Як краще і доцільніше це робити? Краще боротися з думками не негативними, а позитивними методами. Казати собі: «Не думатиму про це! Не хочу! Не допущу!» – це мало допомагає. Краще спробувати думати про щось інше і погані думки замінити хорошими. Корисно на цей випадок щось вже мати напоготові: образи Священної історії, питання віри і моральності, просто благородну мрію в християнському дусі. Святі отці зазвичай користувалися при цьому короткими молитвами, найчастіше Ісусовою молитвою, щоб відвернути думку від спокуси. Іноді пригадували біблійні тексти, спрямовані проти спокуси, розбиваючи її нашіптування. Біблійними текстами користувався, як ми знаємо, і Господь, щоб відбити напади диявола, коли той приступив до Нього із спокусою в пустелі.
По-третє, вступайте в боротьбу негайно, не зволікаючи ні хвилини і не роблячи жодних поступок. Компроміси зазвичай ведуть до поразки. Якщо злодій починає міркувати приблизно так: «Цього року я вкраду 10000, у наступному – 5000, на третій рік тільки 1000… а там зовсім перестану красти», – то можна напевно сказати, що він залишиться злодієм. Застарілі курці, які намагаються кинути палити, поступово зменшуючи число щодня викурених цигарок, рідко досягають успіху.
І головне, треба пам’ятати, що в боротьбі з пристрастями зволікання часто буває рівносильне духовній смерті. Існує поширена думка, ніби навернення до Бога можливе після вкрай безпутного життя і в будь-який його період. Тому обачливі грішники в хвилини рідкісних докорів сумління іноді утішають себе таким міркуванням: «Поживемо ще собі на втіху: адже треба пожити! А під старість каятимемося і молитимемося! Господь простить!» Таке міркування доречне лише умовно.
Добре, якщо, незважаючи на усю розпусту життя, людина зуміє зберегти в душі живу віру і любов до Бога. Тоді спасіння для неї ще можливе. Але якщо, падаючи все нижче і нижче, вона дійде до того стану, про який Господь говорить: «Не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми, тому що вони плоть» (Бут. 6:3), тоді відродження для неї можливе лише як особливе диво милості Божої, на яке ніхто розраховувати не має права. Є чимало людей, які перетворилися майже на тварин, для яких духовні переживання абсолютно недоступні і які втратили всяку чутливість до духовних впливів. Це вже духовна смерть.
В усякому разі, боротьба з вадою і пристрастями, після тривалого перебування в них, стає неймовірно важкою. Диявол і гріх не так легко поступаються своєю жертвою, і спогадами бурхливого минулого, поганими звичками, жалкування за втраченими насолодами ще довго хвилюють і розпалюють кров, ваблячи назад і нерідко доводячи до відчаю. Потрібне майже подвижництво, щоб стерти з душі ці брудні плями минулого. Але для подвижництва потрібна сильна воля, а воля до цього часу зазвичай вже розслаблена постійними поступками ваді. До цього потрібно ще додати, що чим довше перебуває людина в чаді грішного життя, тим міцніше вона з ним зв’язується і тим меншим стає її бажання порвати з таким життям і почати нове, чисте, богоугодне. Ось чому ті «мудреці», які розраховують на покаяння в старості, зазвичай помиляються і, дійшовши до рокового порогу, з жахом бачать, що душа безнадійно заражена вадою, воля розхитана, сил і бажання почати нове життя немає і покаяння неможливе… Трагічна розв’язка неминуча.
Отже, чим раніше починати боротьбу, тим вірніше перемога. Чим швидше, тим краще. Розпочавши боротьбу, треба вести її рішуче, без коливань. «Хто коливається, той пропав», – каже англійське прислів’я!
Відкиньте всяке шкодування себе і не робіть жодних поступок егоїзму. Поступки все одно не спасуть, і цим шляхом миру з дияволом не купиш. Навпаки: там, де він помічає слабкість, там посилює напад. Зараз же відбудуться нові спокуси, ще серйозніші, які зажадають нових поступок. Тому не заспокоюйте себе звичайним софізмом! «Що за біда, якщо я поступлюся в дрібниці! На серйозне я не піду!» Дурниць у духовній боротьбі немає, бо вони спричиняють за собою, як правило, серйозні наслідки.
Ще дві поради: не грайте із спокусами, намагайтеся уникати їх і не підходьте до них навіть з цікавості. Той, хто ходить на вечірки або на спектаклі, слухає вільні бесіди і непристойні анекдоти і уявляє при цьому, що зуміє зберегти чистоту думки і серця, той глибоко помиляється. Це все одно, що грати з вогнем на пороховому складі: вибух може статися щохвилини. Нарешті, користуйтеся для зміцнення волі в потрібному напрямі тими хвилинами перемир’я, які дає вам зла сила. Спокуси не завжди охоплюють людину безперервною хвилею. У ці хвилини треба заздалегідь готуватися до боротьби з ними шляхом молитви, читання і роздумів. Поганий той солдат, який почне вчитися стріляти лише на полі бою. Він неодмінно буде переможений. Але альфа і омега боротьби все-таки полягає в сподіванні на Господа Ісуса Христа. «Бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам» (Діян.4:12).