Умови для вироблення плідної молитви
Але, кажучи про користь і навіть необхідність тривалої молитви, треба зробити три вкрай важливих обмовки. Існують відомі обов’язкові умови, які роблять таку молитву плідною і при порушенні яких вона приносить більше шкоди, ніж користі.
По-перше, молитва, її думки, її слова повинні привернути до себе усю увагу того, хто молиться, а це можливо лише в тому випадку якщо напруженість і тривалість молитви розміряється з його силами. Духовні сили людини розвиваються і ростуть поступово. Тому той, хто щойно починає жити духовним життям, не може відразу узяти на себе надто велике молитовне правило. Від цього може народитися тільки нудьга або перевтома. Порада досвідченого духовного керівника, який вказав би відповідні розміри правила, дуже важлива в даному випадку. Але, починаючи з невеликого порівняно правила, треба прагнути до того, щоб навчитися довго молитися і поступово подовжувати молитву в міру розвитку духовних сил.
Якщо, не узгоджуючись зі своїми силами, християнин візьме на себе надмірні молитовні зусилля, то звичайним наслідком цього буває або смуток і повне розслаблення, причому вже найлегше правило здається неймовірно важким і не виконується. Або ж, навпаки, фанатизм, духовна гордість і її найгірше вираження – так звана привабливість бісівська, тобто духовна самовтіха, що підпорядковує понад міру ревного подвижника духу зарозумілості і ворожої влади.
Щоб не впасти в цю спокусу і не загинути абсолютно, необхідно строго розміряти тривалість молитви і напруженість духовних подвигів зі своїми силами; щосили намагатися не виділятися за зовнішнім образом життя від інших духовних братів і сестер; здійснювати свої особливі подвиги, якщо такі є, у глибокій таємниці, і найважливіше, нарешті, – усіма силами виховувати в собі дух упокорювання.
Саме упокорювання є другою обов’язковою умовою плідності всякої молитви. Не забудемо, що «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (1Пет. 5:5). У молитві сирофінікіянки найбільш вражаюче – це її незвичайне упокорювання. В її відповіді немає ні гніву, ні роздратування. Чується лише глибоке усвідомлення своєї негідності, коли, не ображаючись на слова Господні, вона сама прирівнює себе до псів і просить лише крихітки божественного милосердя. Поза сумнівом, це дивне упокорювання і преклоніння на милість Господню забезпечили і успіх її благання. «Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш» (Пс. 50:19).
Нарешті, третя обов’язкова умова плідності молитви, це гідний предмет прохання. «От угодний Богові образ молитви! – каже святитель Іоанн Златоуст. – Приступивши до Бога з тверезим розумом, з душею скрушеною і потоками сліз, не проси нічого життєвого, майбутнього шукай, про духовне благай!»
Ось ця порада святителя дуже часто забувається. На превеликий жаль, дуже багато християн дивляться на молитву не як на найбільше щастя єднання і бесіди з Богом, а просто як на засіб отримати щось потрібне, і вдаються до неї лише в лихах і скрутних обставинах, на Бога дивляться мало не як на працівника, просять часто про суєтне, житейське, іноді духовно шкідливе. Звісно, на молитві можна висловлювати усі наші бажання, навіть дріб’язкові і які не мають значення для нашого духовного зростання, бо Господь як люблячий Отець усе вислухає. Але наполягати на виконанні бажань ми не можемо з тієї простої причини, що «ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить» (Рим. 8:26), і часто безрозсудно просимо про те, що може послужити лише для нашої шкоди. Навіть такі молитви Господь іноді виконує для нашого напоумлення, якщо вони просяться наполегливо, але нічого доброго з нашої завзятості при цьому, звісно, не виходить. Але про це люди не думають і наполегливо стоять на своєму, вимагаючи виконання своїх бажань.
Саме «вимагаючи»… Бувають молитви, коли сухі очі, в яких немає сліз, з якоюсь жорстокістю, майже ненавистю упиваються в ікону, коли слова вилітають як уривисті слова команди, злі, уперті, коли руки стискуються в кулаки і коли людина схожа не на покірливого прохача, а на зухвалого, настирного жебрака, що наважився щоб то не було отримати свою подачку. І якщо ця молитва не виконується, починається нарікання і богохульство…
Натомість Господь, просячи в молитві Гефсиманській про те, щоб минула Його чаша страждань, додавав: «Втім, не як Я хочу, а як Ти… нехай буде воля Твоя» (Мф. 26:39,42).
Для нас це урок і зразок молитви. Просити наполегливо можна далеко не про усе. У виборі предмета молитви потрібне міркування.
Наполегливо, не слабшаючи, безумовно, можна молитися про чистоту помислів, про моральне виправлення життя; про те, щоб Господь послав мир у роздратоване і неспокійне серце; про те, щоб Він привернув до Себе і врятував близьких нам людей, що відхилилися на дорогу неправди; про власне спасіння: взагалі про усе, що служить душевній користі.
Але чи можна молитися про багатство, коли нам корисна бідність? Чи можна зітхати на молитві про комфорт і зручності життя? Звісно, ні. Усе це «суєта суєт, – усе суєта» (Еккл. 1:2).
Подібні прохання можуть лише прогнівати Господа. «У великого царя, – каже один св. письменник, – і просити треба великого і корисного, а якщо ти просиш трохи бруду, то цим ти тільки ображаєш Його».
Якщо мі не упевнені абсолютно в духовній користі того, про що просимо, то найкраще надати виконання прохання на благу Божу волю.
<< Зцілення біснуватої дочки і цінність тривалої молитви (Мк. 7:24-37)