Якою б грішною людина не була, які б справи страшні не коїла, через Церкву вона може очиститися, може із злої стати доброю, із заздрісної – абсолютно незворушною духом, з жадібної – щедрою, з розпусної – цнотливою, з марнотратної – бережливою. Як же себе змінити? Людина сама не може зробити себе доброю, хоч до стелі стрибай. Це вище за людські сили, але з Божою допомогою можливо. Для цього треба стати вівцею Христовою, треба послухати голос Христа Спасителя, і тоді Господь проведе людину усім життям таким чином, що уся гріховна короста, яку вона з дитинства, від народження успадкувала від своїх батьків, дідів, прадідів, прапрадідів починаючи від Адама, може відлущитися, і засяє перлина нашої душі.

Звісно, коли людина тільки вступає на цей шлях, усе здається важким, усе диким, нічого не зрозумілим, а потім, поступово, коли увійде до смаку добра, вона вже не зможе коїти зло. І тоді, якщо їй скажуть: «Вкради, інакше ми тебе уб’ємо», вона відповість: «Перепрошую, але я не можу, бо життя для мене не так дороге, як моя чиста душа; я стільки років витратила на те, щоб позбутися гріха, а тепер за одну секунду усе це пропаде і знову починати спочатку? Ні, ви вже краще мене убийте, а я зберігатиму в серці благодать Божу».

Думки про навколишнє