Значення Апокаліпсису та інтерес до нього

Титульний лист 2-го Латинського видання, Альбрехт Дюрер

 Апокаліпсис (або в перекладі з грецької – Одкровення) святого Іоана Богослова – це єдина пророча книга Нового Завіту. Вона передбачає прийдешні долі людства, кінець світу і початок вічного життя, і тому, природно, розміщується в кінці Священного Писання.

Апокаліпсис – книга таємнича і важка для розуміння, але в той же час саме таємничий характер цієї книги привертає до себе погляди, як віруючих християн, так і просто допитливих мислителів, які намагаються розгадати сенс і значення описаних у ній видінь.

Незважаючи на складність розуміння цієї книги, духовно просвічені люди завжди ставилися до неї з великим благоговінням як до богодухновенної книги. Так, блаженний Ієронім висловлюється про Апокаліпсис: “У ньому стільки ж таємниць, скільки слів. Але що я кажу? Усяка похвала цій книзі буде нижче її гідності”.

Автор книги

Автор Апокаліпсису називає себе Іоаном (Одкр. 1:1[1], 1:4[2], 1:9[3]; 22:8[4]). На загальну думку, це був апостол Іоан, улюблений учень Христовий, який отримав за висоту свого вчення про Бога-Слово ім’я “Богослов”. Його авторство підтверджується як свідченнями в самому Апокаліпсисі, так і багатьма іншими внутрішніми й зовнішніми ознаками. Натхненному перу апостола Іоана Богослова належить ще Євангеліє і три Соборні послання. Автор Апокаліпсису каже, що він був на острові Патмос “за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа” (Одкр. 1:9). З церковної історії відомо, що з апостолів лише святий Іоан Богослов перебував у засланні на цьому острові.

Доказом авторства Апокаліпсису апостола Іоана Богослова служить подібність цієї книги з його Євангелієм і посланнями не лише за духом, але і за складом, особливо, за певними характерними виразами. Так, наприклад, проповідь апостольська називається тут “свідоцтвом”  (Одкр. 1:2[5], 1:9[6]; 20:4[7]; див.: Ін. 1:7[8]; 3:11[9]; 21:24[10]; 1 Ін. 5:9-11[11]). Господь Ісус Христос іменується “Словом” (Одкр. 19:13[12]; див.: Ін. 1:1[13], 1:14[14] й 1 Ін. 1:1[15]) і «Агнцем» (Одкр. 5:6[16] й 17:14[17]; див.: Ін. 1:36[18]).  Певні відмінності між мовою Апокаліпсису і другими книгами апостола Іоана пояснюються як різницею змісту, так і обставинами походження творів святого Апостола. Святий Іоан, юдей за народженням, хоча і володів грецькою мовою, але, знаходячись у засланні далеко від живої розмовної грецької мови, природно наклав на Апокаліпсис відбиток впливу своєї рідної мови.

Усі стародавні свідчення визнають автором Апокаліпсису святого Іоана Богослова. Його учень святий Папій Ієропольській називає автором Апокаліпсису “старця Іоана”, як сам себе називає апостол у своїх посланнях (2 Ін. 1:1[19] й 3 Ін. 1:1[20]). Багато святих 2-го і 3-го ст. наводять місця з Апокаліпсису, як з богодухновенної книги, що належить перу святого Іоана Богослова. Один з них був святий Іполит, папа Римський. Климент Александрійський, Тертуліан і Ориген також визнають святого апостола Іоана автором Апокаліпсису. Так само переконані в цьому і пізніші святі: преподобний Єфрем Сирин, Василій Великий, Афанасій Великий, Григорій Богослов, Амвросій Медіоланський, Блаженний Августин і Блаженний Ієронім. 33-е правило Карфагенського Собору, приписуючи Апокаліпсис святому Іоану Богослову, ставить його в ряд інших канонічних книг Священного Писання.

  1. Значення Апокаліпсису та інтерес до нього
  2. Час, місце і мета написання Апокаліпсису
  3. Зміст, план і символіка Апокаліпсису
  4. Листи до семи церков (2-3 розділи)
  5. Видіння небесного Богослужіння (4-5 розділи)
  6. Зняття семи печатей. Видіння чотирьох вершників (6-й розділ)
  7. Сім труб. Збереження обраних. Початок природних лих (7-11 розділи)
  8. Сім знамень (12-14 розділи). Церква і царство звіра
  9. Звір, що вийшов з моря, і звір, що вийшов із землі (13-14 розділи)
  10. Сім чаш. Посилення богоборчої влади. Суд над грішниками (15-17 розділи)
  11. Суд над Вавилоном, антихристом і лжепророком (18-19 розділи)
  12. 1000-річне Царство святих. Суд над дияволом (20 розділ). Воскресіння мертвих і Страшний суд
  13. Нове Небо і нова Земля. Вічне блаженство (21-22 розділи)
  14. Висновок

[1] Одкровення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати рабам Своїм, що повинно статися невдовзі. І Він показав, пославши його через ангела Свого рабові Своєму Іоану.

[2] Іоан семи церквам, що знаходяться в Асії: благодать вам і мир від Того, Хто є і був і гряде, та від семи духів, які знаходяться перед престолом Його.

[3] Я, Іоан, брат ваш і співучасник у скорботі і в царстві і в терпінні Ісуса Христа, був на острові, званому Патмос, за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа.

[4] Я, Іоан, бачив і чув це. Коли ж почув і побачив, упав до ніг ангела, який показував мені це, щоб поклонитися йому.

[5] Який засвідчив слово Боже і свідчення Ісуса Христа і що він бачив.

[6] Я, Іоан, брат ваш і співучасник у скорботі і в царстві і в терпінні Ісуса Христа, був на острові, званому Патмос, за слово Боже і за свідчення Ісуса Христа.

[7] І побачив я престоли і тих, хто сидить на них, яким дано було судити, і душі обезглавлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, які не поклонились звірові, ні образу його, і не прийняли начертання на чоло своє і на руку свою. Вони ожили і царювали з Христом тисячу років.

[8] Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.

[9] Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте.

[10] Це той ученик, що свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його.

[11] Якщо ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже – більше, бо це є свідчення Боже, яким Бог свідчив про Сина Свого. Хто вірує в Сина Божого, має свідчення в собі самому; хто не вірує Богові, той робить Його неправдомовцем, бо не вірує в свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого. Свідчення це полягає в тому, що Бог дарував нам життя вічне, і це життя в Сині Його.

[12] Він був одягнений в одежу, обагрену кров’ю. Ім’я Йому: “Слово Боже”.

[13] Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.

[14] І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.

[15] Про те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і чого торкалися руки наші, про Слово життя.

[16] І я поглянув, і ось, посеред престолу і чотирьох тварин і посеред старців стояв Агнець, ніби заколений, що мав сім рогів і сім очей, які є сім духів Божих, посланих на всю землю.

[17] Вони будуть вести битву з Агнцем, і Агнець переможе їх; бо Він є Господь над владиками і Цар царів, і ті, які з Ним, є покликані й обрані і вірні.

[18] І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий.

[19] Старець – обраній господині і дітям її, яких я дійсно люблю, і не тільки я, а й усі, що пізнали істину.

[20] Старець – улюбленому Гаєві, якого я дійсно люблю.