Двадцятий розділ розповідає про царство святих і про подвійну поразку диявола і охоплює весь період існування християнства. Він підводить підсумок драмі 12-го розділу про переслідування драконом Жінки-церкви. Перший раз диявол був уражений хресною смертю Спасителя. Тоді він був позбавлений влади над світом, “скутий” і “скинутий у безодню” на 1000 років (тобто на дуже тривалий час, Одкр. 20:3). “Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть“, – казав Господь перед Своїми стражданнями (Ін. 12:31). Як ми знаємо з 12-го розділу Апокаліпсису та з інших місць Священного Писання, диявол і після хресної смерті Спасителя мав можливість спокушати віруючих і чинити їм підступи, проте влади над ними вже не мав. Господь сказав Своїм учням: “Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам” (Лк. 10:19).
Лише перед самим кінцем світу, коли внаслідок масового відступу людей від віри той, хто “утримує”, буде узятий від середовища (2Сол. 2:7[1]), диявол знову запанує над грішним людством, але на короткий час. Тоді він очолить останню відчайдушну боротьбу проти Церкви (Єрусалиму), спрямувавши проти неї полчища “Гога і Магога”, але буде переможений Христом повторно і остаточно (“Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її” (Мф. 16:18)). Полчища Гога і Магога символізують сукупність усіх богоборчих сил, людських і пекельних, які диявол об’єднає у своїй божевільній війні проти Христа. Таким чином, боротьба з Церквою, яка все посилюється впродовж історії, закінчується в 20-му розділі Апокаліпсису повною поразкою диявола та його слуг. 20-й розділ підсумовує духовну сторону цієї боротьби і показує її кінець.
Світлою стороною гонінь на віруючих є те, що вони, постраждавши фізично, духовно перемогли диявола, бо вони залишилися вірними Христу. З моменту своєї мученицької смерті вони царюють з Христом і “судять” світ, беручи участь у долях Церкви і всього людства. Тому ми звертаємося до них за допомогою, звідси витікає православне шанування святих (Одкр. 20:4). Про славну долю страждальників за віру Господь передбачив: “Хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе” (Ін. 11:25).
“Перше воскресіння” в Апокаліпсисі – це духовне відродження, яке починається з моменту хрещення віруючої людини, посилюється її християнськими подвигами і досягає свого вищого стану в момент мученицької смерті заради Христа. До духовно відроджених відноситься обіцянка: “Настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть” (Ін. 5:25). Слова 10-го вірша 20-го розділу є завершальними: диявол, що спокушав людей, “ввергнутий в озеро вогненне і сірчане“. Так закінчується розповідь про засудження боговідступників, лжепророка, антихриста та диявола.
Закінчується 20-й розділ описом Страшного суду. До нього має статися загальне воскресіння мертвих – фізичне, яке апостол називає “другим” воскресінням. Фізично воскреснуть усі люди – і праведники і грішники. Після загального воскресіння “книги розкриті були… і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми” (Одкр. 20:12). Очевидно, тоді перед престолом Судді виявиться духовний стан кожної людини. Усі темні вчинки, злі слова, таємні думки і бажання, – все, ретельно приховане і навіть забуте, – раптом спливе на поверхню і стане очевидним для всіх. Жахливим буде те видовище!
Як є два воскресіння, так є дві смерті. “Смерть перша” – це стан невіри і гріха, в якому перебували люди, які не прийняли Євангелія. “Смерть друга” – це приречення на вічне відчуження від Бога. Цей опис дуже стислий, оскільки про Суд апостол вже говорив раніше кілька разів (див: Одкр. 6:12-17; 10:7; 11:15; 14:14-20; 16:17-21; 19:19-21 і 20:11-15). Тут апостол підводить підсумок Страшному суду. Цим коротким описом апостол Іоан завершує опис історії людства і переходить до опису вічного життя праведників.
[1] Бо таємниця беззаконня вже діє, тільки не здійсниться доти, доки не буде вилучений із середовища той, що утримує тепер.
- Значення Апокаліпсису та інтерес до нього
- Час, місце і мета написання Апокаліпсису
- Зміст, план і символіка Апокаліпсису
- Листи до семи церков (2-3 розділи)
- Видіння небесного Богослужіння (4-5 розділи)
- Зняття семи печатей. Видіння чотирьох вершників (6-й розділ)
- Сім труб. Збереження обраних. Початок природних лих (7-11 розділи)
- Сім знамень (12-14 розділи). Церква і царство звіра
- Звір, що вийшов з моря, і звір, що вийшов із землі (13-14 розділи)
- Сім чаш. Посилення богоборчої влади. Суд над грішниками (15-17 розділи)
- Суд над Вавилоном, антихристом і лжепророком (18-19 розділи)
- 1000-річне Царство святих. Суд над дияволом (20 розділ). Воскресіння мертвих і Страшний суд
- Нове Небо і нова Земля. Вічне блаженство (21-22 розділи)
- Висновок