Корисні повчання про спасіння

Порадами святих, що присвячені слідуванню шляхом спасіння, ділиться єпископ Олександр (Мілеант)

“Як тіло, поки в ньому перебуває душа, проходить три стадії, а саме: юність, зрілий вік і старість; так три стадії проходить і душа, а саме: початок віри, досягнення успіху в ній і досконалість. У першій, коли починає душа вірувати, вона народжується в Христі, як говориться в Євангелії. Апостол Іоанн дав нам ознаки цього нового народження, так само як і середнього стану і досконалості, кажучи: “Пишу вам, діти… пишу вам, юнаки… пишу вам, батьки” (1Ін. 2:12,13). Так він писав не своїм тілесним друзям, а віруючим, розкриваючи три стани, що проходять люди, які прагнуть духовного життя, щоб досягти досконалості й удостоїтися повної благодаті” (Антоній Великий).

“Той, хто отримав благодать, вважає себе гіршим за всіх грішників. І така думка природна для нього. Чим глибше людина пізнає Бога, тим більше вважає себе нічого не вартою, і чим більше вчиться, тим більше вважає себе неуком. Благодать, яка допомагає їй, вселяє їй такий образ думок, як природний…” (Макарій Великий).

“Як немовля не назавжди залишається немовлям, але щодня зростає за законами єства, поки не досягне повноліття, так і християнин, народжений згори водою і Духом, не повинен залишатися в духовному дитинстві. Але, перебуваючи в подвигу, праці і багатотерпінні, він повинен постійно досягати успіху і зростати до повноти духовного віку, “в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової” (Еф. 4:13) (Єфрем Сирин).

“Якщо хочеш наслідувати майбутнє Царство, то ще тут знайди прихильність Царя. І якою мірою ти будеш вшановувати Його, у такій і Він піднесе тебе; скільки ти послужиш Йому тут, настільки і Він вшанує тебе там, як написано: “Я прославлю тих, що прославляють Мене, а ті, що знеславлюють Мене, будуть осоромлені” (1Цар. 2:30). Шануй же Його всією душею, щоб і Він удостоїв тебе честі святих. На питання ж: “Як здобути Його благовоління?” – дам відповідь: Принеси Йому золото і срібло через допомогу тим, хто має потребу. Якщо ж тобі нічого дати, то принеси Йому в дар віру, любов, стриманість, терпіння, великодушність, смирення… Утримуйся від засудження, бережи свій зір, щоб не дивитися на метушню, утримуй свої руки від неправедних вчинків, ноги свої ухили від злого шляху; утішай легкодухих, будь жалісливий до немічних, подай спраглому чашу води, нагодуй голодного. Словом, усе, що маєш і чим Бог наділив тебе, то і принеси Йому, бо Христос не знехтував і двох лепт вдови” (Єфрем Сирин).

“Якою мірою людина наближається до Бога своїм наміром, такою мірою і Бог наближається до неї даруваннями Своїми. “Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас… Смиріться перед Господом, і піднесе вас” (Як. 4:8,10) (Ісаак Сирин).

“Господь вимагає не лише виконання заповідей, але – головне – виправлення душі, заради чого і дані заповіді. Тіло однаково бере участь як у добрих, так і в недобрих справах, розум же в усіх вчинках стає чи праведним, чи грішним, судячи по своєму настрою” (Ісаак Сирин).

“Істинні праведники завжди думають, що вони негідні Бога. І те, що вони істинні праведники, видно саме з того, що вони усвідомлюють себе окаянними і негідними піклування Божого і визнають це і таємно, і явно, будучи навченими на це Духом Святим. Так думати розташовує їх Дух Святий, щоб вони завжди перебували в праці і в смиренні, поки знаходяться в цьому житті. Бог же готує їм спокій у майбутньому житті. Тому всякий, у кому мешкає Господь, не бажає жити в спокої чи звільнитися від скорботи, хоча часом і подається йому таємнича духовна втіха” (Ісаак Сирин).

“Мета нашого життя – з’єднатися з Богом. У цьому житті ми з’єднуємося з Ним вірою, надією і любов’ю, а в майбутньому – досконалим чином. Але зверніть увагу, як ми спотворюємо цю мету. Ми прив’язуємося серцем до різних предметів, так що часто (о жах!) наша любов звертається до грошей, до їжі, питва, одягу, оселі, вбрання чи до людей, які подобаються нам, – до забуття Бога. Через прихильності до життєвих благ ми гордимося, заздримо, ненавидимо, брешемо – і тоді ми прямо з’єднуємося з дияволом, цим носієм зла. Цим ми ображаємо свого Владику і спотворюємо в собі Його образ і подобу” (Іоанн Кронштадтський).

“Починай виконувати заповіді, що стосуються малого, і ти виконаєш заповіді, що стосуються великого: мале скрізь веде до великого. Почни виконувати хоч би десяту заповідь, що стосується злих помислів і бажань, і ти виконаєш усі заповіді, “а неправедний у малому, неправедний і у великому” (Лк. 16:10) (Іоанн Кронштадтський).

“Людина, поки не дізнається більшого, задоволена тим малим, що має. Вона подібна до сільського півня, який живе на малому дворі, бачить кількох людей і худобу, знає десяток своїх курей і задоволений своїм життям, тому що більшого не знає. А орел, який літає високо в хмарах, і бачить гострозорим оком величезний простір, і чує здалека звуки землі, і насолоджується красою світу, – знає багато країн, моря і річки, бачить безліч звірів і птахів. Він не буде задоволений, якщо посадять його разом із півнем на малому дворі” (Силуан Афонський).

<< Спасіння – це оновлення душі й уподібнення Богові

На острові прокажених >>

Автор: єпископ Олександр (Мілеант)