Уникати гріха

Про причину появи народних заборон у день вшанування пам’яті пророка Іоанна Хрестителя, роздумує Михайло Лукін . . .

11 вересня за юліанським календарем відзначається свято Усікновення голови Іоанна Хрестителя, тобто день його смерті. До того ж мученицької. У цей день народна традиція забороняє:

  1. Співати й танцювати.
  2. Працювати вдома і на городі.
  3. Цього дня не можна користуватися ножем або іншими гострими предметами.

Загалом, не так багато людей звертає увагу на ці заборони, вже не кажучи, щоб дотримувати їх, проте показовий факт, що подія вбивства пророка майже дві тисячі років тому, та до того ж за тисячу кілометрів від українських земель, настільки збереглася в народній пам’яті, що люд протягом віків проніс у своїй свідомості ці заборони.

Щоб розібратися в причинах, точніше, причині, яка спонукає людей пам’ятати про ці заборони, варто розглянути, чому самі ці заборони були пов’язані зі вшановуванням пам’яті Божого пророка Іоанна Предтечі. Відповідь на це ми знаходимо в євангеліста Марка: «Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських; і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі. І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства. Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя. Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя. Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його. Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй» (6:21-28).

Отже, здається, зрозуміло, чому люди радили не співати, танцювати, і загалом щось святкувати цього дня – щоб не уподібнитися Саломеї, Іродіадовій дочці (у Біблії цю дівчину не названо по імені, проте її ім’я відоме з інших історичних джерел, зокрема з праць Йосифа Флавія) та царю Іроду, який залишається головним винуватцем смерті пророка. А намагання не користуватися ножем або іншими гострими предметами можна пов’язати з намаганням не мати нічого спільного з катом, який виконав Іродів наказ. Заборону працювати на городі і вдома можна пояснити загальним прагненням якось відокремити від тижневої метушні день смерті пророка: негоже працювати в день вшанування пам’яті найбільшого Божого пророка, про що особисто засвідчив Господь Ісус Христос: «Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя» (Мф. 11:11). Отже, цими заборонами люди хотіли якомога далі віддалитися  від Іоаннових убивць.

Таке прагнення комусь може здатися безглуздим, проте таке прагнення можна охарактеризувати загальним прагненням людей усунутися від смертного гріха. Подібне твердження комусь теж може здатися абсурдним, як і поняття «гріх» та «смертельний гріх». Але насправді абсурдними є люди, які захоплюються усілякими тиранами древності і сучасності, вважаючи їх, а зовсім не Іоанна Хрестителя, «великими» людьми, «визначними постатями», що змінили хід людської історії, на кшталт, Сталіна, Леніна, чи того самого Путіна.

А намагання уникати гріха насправді добре і цілком мудре прагнення, що відповідає біблійному заклику: «Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу» (Як. 1:27). Таке прагнення уникати гріха, принад світу цього, у підсумку провадить людину до Бога, до вічного життя з Ним, чого позбавляють себе люди, які замість поклоніння Богові і слідуванню Його святим Заповідям, обирають поклоніння усіляким деспотам і тиранам. А вважати Сталіна і подібних йому, «визначними» особами – це є поклоніння.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: Усікновення глави Іоанна Предтечі