Усі чотири Євангелія без розбіжностей розповідають про життя і вчення Христа Спасителя, про Його чудеса, Хресні страждання, смерть і поховання, Його славне Воскресіння з мертвих і вознесіння на небо. Взаємно доповнюючи і роз’яснюючи одне одне, вони є єдиною цілою книгою, що не має жодних протиріч і розбіжностей у найголовнішому й основному.
Звичайним символом для чотирьох Євангелій служить таємнича колісниця, яку бачив пророк Єзекиїль (Єз. 1:1-28) і яка складалася з чотирьох істот, що нагадували своїм виглядом людину, лева, тельця і орла. Ці істоти, узяті окремо, стали емблемами для євангелістів. Християнське мистецтво, починаючи з V століття, зображує Матфея з людиною чи Ангелом, Марка з левом, Луку з тельцем, Івана з орлом.
Окрім чотирьох Євангелій, у перші віки були відомі до 50 інших писань, що називали себе також “євангеліями” і приписували собі апостольське походження. Церква віднесла їх до списку “апокрифічних” – тобто недостовірних, відкинутих книг. Ці книги містять у собі спотворені і сумнівні оповідання. До таких апокрифічних Євангелій відносяться “Першоєвангеліє Якова”, “Історія Йосифа теслі”, “Євангеліє Фоми”, “Євангеліє Никодима” та інші. У них, між іншим, уперше записані легенди, що стосуються дитинства Господа Ісуса Христа.
Взаємовідношення Євангелій
З чотирьох Євангелій зміст перших трьох – від Матфея, Марка і Луки – багато в чому співпадає, близький один до одного як за самим поданим матеріалом, так і за формою викладу. Четверте ж Євангеліє – від Івана в цьому плані стоїть окремо, значно відрізняючись від перших трьох, як за поданим матеріалом, так за самим стилем і формою викладу.
У зв’язку з цим перші три Євангелія прийнято називати синоптичними, від грецького слова “синопсис”, що означає “зображення в одному спільному образі”. Хоча перші три Євангелія дуже близькі між собою і за планом, і за змістом, у кожному з них є, проте, і свої особливості.
Синоптичні євангелія оповідають майже виключно про діяльність Господа Ісуса Христа в Галилеї, а євангеліст Іван – в Іудеї. Синоптики розповідають, головним чином, про чудеса, притчі і зовнішні події в житті Спасителя, євангеліст Іван роздумує більш про духовне, наводить розмови Господа про піднесені предмети віри.
При всій відмінності між Євангеліями, у них немає внутрішніх протиріч. При уважному читанні легко знайти ясні ознаки згоди між синоптиками і євангелістом Іваном. Так, Іван мало розповідає про галилейське служіння Господа, але він, поза сумнівом, знає про неодноразове тривале перебування Його в Галилеї. Синоптики нічого не передають про ранню діяльність Господа в Іудеї та самому Єрусалимі, але натяки на цю діяльність у них зустрічаються доволі часто. Так, за їх свідченням, у Господа були в Єрусалимі друзі, учні і прибічники, як, наприклад, власник світлиці, де відбувалася Тайна вечеря, і Йосиф Аримафейський. Особливо важливі в цьому плані слова, наведені синоптиками: “Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх” (Мф. 23:37), – вираз, що явно припускає багатократне перебування Господа в Єрусалимі.
Основна різниця між синоптиками і євангелістом Іваном полягає в бесідах Господніх. У синоптиків ці бесіди дуже прості, легко доступні для розуміння, у євангеліста Івана – вони глибокі, таємничі, часто важкі для розуміння, неначе призначені не для натовпу, а для якогось вузького кола слухачів. Але це так і є: синоптики наводять Господні промови до галилеян, людей простих і неосвічених, Іван передає, головним чином, Господні промови, звернені до юдеїв, книжників і фарисеїв – людей, які зналися в Законі Мойсеєвому і були достатньо освіченими. Крім того, в Івана, як ми побачимо далі, особлива мета – найповніше і найглибше розкрити вчення про Ісуса Христа, як про Сина Божого, а ця тема, звичайно, набагато важча для розуміння, ніж такі зрозумілі, легко доступні притчі синоптиків. Але і тут немає між синоптиками і євангелістом Іваном великих розбіжностей. Якщо синоптики виставляють більше людську сторону Христа, а Іван – Божественну, то це ще не означає, що в синоптиків зовсім відсутня Божественна сторона Христа чи в Івана – людська. Син Людський у синоптиків є також і Син Божий, Якому дана всяка влада на небі і на землі. Так само Син Божий в Івана є також істинною Людиною, Яка приймає запрошення на шлюбний бенкет, дружньо розмовляє з Марфою і Марією і плаче за Своїм померлим другом Лазарем.
Таким чином, синоптики та Іван взаємно один одного доповнюють і тільки у своїй сукупності дають цілісний образ Христовий, яким він сприйнятий і проповідується Церквою.
Характер кожного з чотирьох Євангелій
Християнське вчення про богодухновенність біблійних книг завжди дотримувалося погляду, що, надихаючи священних письменників, повідомляючи їм і думку, і слово, Дух Святий не перешкоджав їхнім роздумам. Навіювання Духа Святого не пригнічувало собою духу людського, а лише очищало і підносило його над звичайним рівнем. Тому, являючи собою єдине ціле у викладі Божественної істини, Євангелія розрізняються між собою залежно від рис характеру кожного з євангелістів, розрізняються побудовою мови, складом, певними особливими виразами, розрізняються вони між собою і внаслідок обставин і умов, за якими були написані, і залежно від мети, яку ставив собі кожен із чотирьох євангелістів.
Тому для кращого тлумачення і розуміння Євангелій нам необхідно ближче познайомитися з особою, характером і життям кожного з чотирьох євангелістів і обставинами, за яких кожне з чотирьох Євангелій було написане.
- Попередні відомості
- Значення чотирьох Євангелій
- Євангеліє від Матфея
- Євангеліє від Марка
- Євангеліє від Луки
- Євангеліє від Івана
- Обрані настанови Спасителя
- Висновок