Значення чотирьох Євангелій

Усі чотири Євангелія без розбіжностей розповідають про життя і вчення Христа Спасителя, про Його чудеса, Хресні страждання, смерть і поховання, Його славне Воскресіння з мертвих і вознесіння на небо. Взаємно доповнюючи і роз’яснюючи одне одне, вони є єдиною цілою книгою, що не має жодних протиріч і розбіжностей у найголовнішому й основному.

Звичайним символом для чотирьох Євангелій служить таємнича колісниця, яку бачив пророк Єзекиїль (Єз. 1:1-28) і яка складалася з чотирьох істот, що нагадували своїм виглядом людину, лева, тельця і орла. Ці істоти, узяті окремо, стали емблемами для євангелістів. Християнське мистецтво, починаючи з V століття, зображує Матфея з людиною чи Ангелом, Марка з левом, Луку з тельцем, Івана з орлом.

Окрім чотирьох Євангелій, у перші віки були відомі до 50 інших писань, що називали себе також “євангеліями” і приписували собі апостольське походження. Церква віднесла їх до списку “апокрифічних” – тобто недостовірних, відкинутих книг. Ці книги містять у собі спотворені і сумнівні оповідання. До таких апокрифічних Євангелій відносяться “Першоєвангеліє Якова”, “Історія Йосифа теслі”, “Євангеліє Фоми”, “Євангеліє Никодима” та інші. У них, між іншим, уперше записані легенди, що стосуються дитинства Господа Ісуса Христа.

Взаємовідношення Євангелій

З чотирьох Євангелій зміст перших трьох – від Матфея, Марка і Луки – багато в чому співпадає, близький один до одного як за самим поданим матеріалом, так і за формою викладу. Четверте ж Євангеліє – від Івана в цьому плані стоїть окремо, значно відрізняючись від перших трьох, як за поданим матеріалом, так за самим стилем і формою викладу.

У зв’язку з цим перші три Євангелія прийнято називати синоптичними, від грецького слова “синопсис”, що означає “зображення в одному спільному образі”. Хоча перші три Євангелія дуже близькі між собою і за планом, і за змістом, у кожному з них є, проте, і свої особливості.

Синоптичні євангелія оповідають майже виключно про діяльність Господа Ісуса Христа в Галилеї, а євангеліст Іван – в Іудеї. Синоптики розповідають, головним чином, про чудеса, притчі і зовнішні події в житті Спасителя, євангеліст Іван роздумує більш про духовне, наводить розмови Господа про піднесені предмети віри.

При всій відмінності між Євангеліями, у них немає внутрішніх протиріч. При уважному читанні легко знайти ясні ознаки згоди між синоптиками і євангелістом Іваном. Так, Іван мало розповідає про галилейське служіння Господа, але він, поза сумнівом, знає про неодноразове тривале перебування Його в Галилеї. Синоптики нічого не передають про ранню діяльність Господа в Іудеї та самому Єрусалимі, але натяки на цю діяльність у них зустрічаються доволі часто. Так, за їх свідченням, у Господа були в Єрусалимі друзі, учні і прибічники, як, наприклад, власник світлиці, де відбувалася Тайна вечеря, і Йосиф Аримафейський. Особливо важливі в цьому плані слова, наведені синоптиками: “Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх” (Мф. 23:37), – вираз, що явно припускає багатократне перебування Господа в Єрусалимі.

Основна різниця між синоптиками і євангелістом Іваном полягає в бесідах Господніх. У синоптиків ці бесіди дуже прості, легко доступні для розуміння, у євангеліста Івана – вони глибокі, таємничі, часто важкі для розуміння, неначе призначені не для натовпу, а для якогось вузького кола слухачів. Але це так і є: синоптики наводять Господні промови до галилеян, людей простих і неосвічених, Іван передає, головним чином, Господні промови, звернені до юдеїв, книжників і фарисеїв – людей, які зналися в Законі Мойсеєвому і були достатньо освіченими. Крім того, в Івана, як ми побачимо далі, особлива мета – найповніше і найглибше розкрити вчення про Ісуса Христа, як про Сина Божого, а ця тема, звичайно, набагато важча для розуміння, ніж такі зрозумілі, легко доступні притчі синоптиків. Але і тут немає між синоптиками і євангелістом Іваном великих розбіжностей. Якщо синоптики виставляють більше людську сторону Христа, а Іван – Божественну, то це ще не означає, що в синоптиків зовсім відсутня Божественна сторона Христа чи в Івана – людська. Син Людський у синоптиків є також і Син Божий, Якому дана всяка влада на небі і на землі. Так само Син Божий в Івана є також істинною Людиною, Яка приймає запрошення на шлюбний бенкет, дружньо розмовляє з Марфою і Марією і плаче за Своїм померлим другом Лазарем.

Таким чином, синоптики та Іван взаємно один одного доповнюють і тільки у своїй сукупності дають цілісний образ Христовий, яким він сприйнятий і проповідується Церквою.

Характер кожного з чотирьох Євангелій

Християнське вчення про богодухновенність біблійних книг завжди дотримувалося погляду, що, надихаючи священних письменників, повідомляючи їм і думку, і слово, Дух Святий не перешкоджав їхнім роздумам. Навіювання Духа Святого не пригнічувало собою духу людського, а лише очищало і підносило його над звичайним рівнем. Тому, являючи собою єдине ціле у викладі Божественної істини, Євангелія розрізняються між собою залежно від рис характеру кожного з євангелістів, розрізняються побудовою мови, складом, певними особливими виразами, розрізняються вони між собою і внаслідок обставин і умов, за якими були написані, і залежно від мети, яку ставив собі кожен із чотирьох євангелістів.

Тому для кращого тлумачення і розуміння Євангелій нам необхідно ближче познайомитися з особою, характером і життям кожного з чотирьох євангелістів і обставинами, за яких кожне з чотирьох Євангелій було написане.

  1. Попередні відомості
  2. Значення чотирьох Євангелій
  3. Євангеліє від Матфея
  4. Євангеліє від Марка
  5. Євангеліє від Луки
  6. Євангеліє від Івана
  7. Обрані настанови Спасителя
  8. Висновок