Євангеліст Марк носив ще ім’я Іван. За походженням він теж був євреєм, але не входив до числа 12 апостолів. Тому він і не міг бути постійним супутником і слухачем Господнім, яким був Матфей. Своє Євангеліє він написав зі слів і під керівництвом апостола Петра. Сам він, ймовірно, був очевидцем лише останніх днів земного життя Спасителя. Лише в одному Євангелії від Марка розповідається про якогось юнака, який, коли Господь був узятий під варту в Гефсиманському саду, йшов слідом за Ним, загорнувшись покривалом на голе тіло, і воїни схопили його. Але він, покинувши покривало, голим утік від них (Мк. 14:51,52). У цьому юнаку древній переказ бачить самого автора другого Євангелія – Марка. Його мати Марія згадується в Книзі Діянь як одна з жінок найбільш відданих вірі Христовій. В її будинку в Єрусалимі віруючі збиралися для молитви. Марк згодом бере участь у першій подорожі апостола Павла разом з іншим його супутником Варнавою, якому він доводився племінником по матері. Він знаходився при апостолі Павлі в Римі, звідки написане Послання до Колосян.
Далі, як видно, Марк став супутником і співробітником апостола Петра, що підтверджується словами самого апостола Петра в його першому Соборному посланні, де він пише: “Вітає вас обрана, як і ви, церква у Вавилоні і Марк, син мій” (1Пет. 5:13, тут Вавилон, напевно, алегоричне найменування Риму). Перед своєю смертю його знову закликає до себе апостол Павло, який пише Тимофію: “Марка візьми і приведи з собою, бо він мені потрібний для служіння” (2Тим. 4:11). За переказами, апостол Петро поставив Марка першим єпископом Александрійської Церкви, і Марк мученицькі закінчив своє життя в Александрії.
За свідченням Папія, єпископа Ієрапольського, а також Юстина Філософа і Іринія Ліонського, Марк написав своє Євангеліє зі слів апостола Петра. Юстин навіть прямо називає його “пам’ятними записами Петра”. Климент Александрійський стверджує, що Євангеліє від Марка є по суті записом усної проповіді апостола Петра, яку Марк зробив на прохання християн, які жили в Римі. Сам зміст Євангелія від Марка свідчить про те, що воно призначене для християн з язичників. У ньому наводиться зовсім небагато посилань на старозавітні священні книги. У той же час ми зустрічаємо в ньому латинські слова, як, наприклад, speculator та інші. Навіть Нагорна проповідь, яка пояснює перевагу новозавітного Закону перед старозавітним, пропускається.
Проте головну увагу Марк звертає на чудеса Христові, підкреслюючи цим Царську велич і всемогутність Господа. В його Євангелії Ісус не “син Давидів”, як у Матфея, а Син Божий, Володар і Повелитель, Цар Всесвіту.