Євангеліст Матфей, який носив також ім’я Левія, входив до 12 апостолів Христових. До свого покликання на апостольське служіння він був митарем, тобто збирачем податків, і, звичайно, був нелюбий своїми співвітчизниками-євреями, які зневажали і ненавиділи митарів за те, що вони служили поневолювачам і утискували свій народ стягуванням податків, причому у своєму прагненні до наживи часто брали набагато більше, ніж потрібно.
Про своє покликання Матфей розповідає в 9 розділі свого Євангелія, називаючи себе Матфеєм, тоді як євангелісти Марк і Лука, оповідаючи про те саме, іменують його Левієм. У євреїв було прийнято мати декілька імен.
Зворушений до глибини душі милістю Господа, Котрий не відкинув його, незважаючи на загальне презирство, особливо юдейських духовних вождів, книжників і фарисеїв, Матфей усім серцем сприйняв вчення Христове і особливо глибоко відчув його перевагу над фарисейськими переконаннями, що носили відбиток зовнішньої праведності, зарозумілості і презирства до грішників. От чому він так детально наводить сильну викривальну промову Господа проти книжників і фарисеїв – лицемірів, яку ми знаходимо в 23-му розділі його Євангелія. Мабуть, з тієї ж причини він особливо близько прийняв до серця справу спасіння саме свого рідного єврейського народу, який був сповнений на той час хибними поняттями і фарисейськими поглядами, а тому його Євангеліє написане переважно для євреїв. Деякі біблієзнавці припускають, що воно спочатку було написане єврейською мовою і тільки дещо пізніше, можливо, самим же Матфеєм, перекладене грецькою.
Написавши своє Євангеліє для євреїв, Матфей ставить своєю головною метою довести їм, що Ісус Христос є саме той Месія, про Якого передбачали старозавітні пророки, що старозавітне одкровення, викривлене книжниками і фарисеями, тільки в християнстві стає зрозумілим і приймає свій досконалий сенс. Тому він і починає своє Євангеліє родоводом Ісуса Христа, бажаючи показати євреям Його походження від Давида і Авраама, і робить величезну кількість посилань на Старий Завіт, щоб довести здіснення в Ньому старозавітних пророцтв. Призначення першого Євангелія для євреїв видно з того, що Матфей, згадуючи про юдейські звичаї, не вважає за потрібне пояснювати їхній сенс і значення, як це роблять інші євангелісти. Так само залишає без пояснень і деякі арамейські слова, що вживалися в Палестині.
Матфей довгий час проповідував у Палестині. Потім віддалився для проповіді в інші країни і закінчив своє життя мученицькою смертю в Ефіопії.