Господь Ісус Христос прийшов для того, щоб створити Царство Боже серед людей – праведний спосіб життя. Він учить нас постійно про це піклуватися і просити: “Нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі” (Мф. 6:10). Але Він не хотів це Царство насаджувати штучними, примусовими засобами. Тому Він ухилявся від всякого втручання в політичне життя країни, але закликав людей до виправлення своїх сердець – до духовного відродження. А це у свою чергу мало привести до покращення всіх сторін громадського життя.
Читаючи історію поширення християнства, ми бачимо, що в міру того, як люди засвоювали вчення Спасителя, у людському суспільстві відбувалися позитивні соціальні і економічні зміни. Дійсно, християнство сприяло знищенню рабства, підвисило положення жінки, зміцнило сім’ю, створювало благодійні організації, принесло людству найвищі моральні і гуманні принципи. Зовсім інше ми бачимо в тих країнах, де насаджуються нехристиянські ідеї, на кшталт фашизму чи “наукового” матеріалізму. Там замість обіцяного земного Раю виникає щось на кшталт пекла, замість шанування Бога створюється культ вождя.
Тільки Бог знає всі недоліки і слабкості людської природи пошкодженої гріхом. Тільки Він може допомогти людині здолати свої погані схильності і вирішити особисті, сімейні і громадські проблеми. Тому у вченні Христовому треба шукати керівництва, до чого прагнути і що робити. Воно ж в основу життя ставить віру в Бога і любов до людей. Воно вчить милосердю, співчуттю, упокорюванню і лагідності. Воно закликає чинити добро, творчо розвивати в собі всі ті здібності, які нам дані Богом. Вчення Христове приносить мир і радість душі. Воно вчить, що людина створена для вічного блаженства в Царстві Небесному, і допомагає людині його досягти. От чому християнину треба постійно вдумливо і з молитовним налаштуванням читати Євангеліє, черпаючи з нього небесну Мудрість.