Пророк Мойсей, який жив приблизно за 1500 років до Р. Х., записав у своїх книгах найдревніші пророцтва про Спасителя світу, які, окрім книг, протягом багатьох тисячоліть зберігалися в усних єврейських переданнях. Перше пророцтво про Месію почули наші прабатьки, Адам і Єва, ще в Едемі, відразу після того як з’їли заборонений плід. Тоді Бог сказав дияволові, що набрав вигляду змія: “І ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову (чи – зітре твою голову), а ти будеш жалити його в п’яту” (Бут. 3:15). Цими словами Господь засудив диявола, утішив наших прабатьків обіцянкою, що колись Нащадок жінки уразить саму “голову” змія-диявола, що їх спокусив. Але при цьому і Сам Нащадок жінки постраждає від змія, який як би “жалитиме Його в п’яту”, тобто спричинятиме Йому фізичні страждання. Цікаво, що в цьому першому пророцтві іменування Месії “Сім’ям жінки” явно вказує на Його надзвичайне народження від жінки, яка зачне Месію без участі чоловіка. Відсутність фізичного батька витікає з того, що в старозавітний час нащадки завжди називалися по батькові, а не по матері. Це пророцтво про надприродне народження Месії підтверджується пізнішим пророцтвом Ісаї (Іс. 7:14), про яке ми ще говоритимемо. За свідченням древніх тлумачень Мойсеєвих книг, юдеї завжди відносили пророцтво про Сім’я жінки до Месії. Виконалося це пророцтво, коли Господь Ісус Христос, постраждавши на Хресті Своїм тілом, уразив диявола – цього “древнього змія”, тобто відняв у нього всяку владу над людиною.
Друге пророцтво про Месію також знаходиться в книзі Буття і говорить про благословення, яке від Нього пошириться на всіх людей. Сказано його праведному Аврааму, коли той своєю готовністю принести в жертву свого єдиного сина Ісаака явив безмежну відданість і послух Богові. Тоді Бог через Ангела обіцяв Аврааму: “І благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого” (Бут. 22:18).
В оригінальному тексті цього пророцтва слово “Сім’я” стоїть в однині, вказуючи на те, що в цій обіцянці йдеться не про багатьох, але про одного певного Нащадка, від Якого благословення пошириться на всіх людей. Юдеї це пророцтво завжди відносили до Месії, розуміючи його, проте, у тому сенсі, що благословення має поширитися, головним чином, на обраний народ. Важливість пророцтва про благословення всіх народів у Нащадку Авраамовому видно з того, що Бог підтвердив Свою обіцянку клятвою.
Третє пророцтво про Месію вимовив патріарх Яків, онук Авраамів, коли перед своєю смертю благословив своїх 12 синів і передбачив майбутню долю їхніх нащадків. Іуді він передбачив: “Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів” (Бут. 49:10). Скіпетр – це символ влади. Сенс цього пророцтва полягає в тому, що нащадки Іудині матимуть своїх власних правителів і законодавців до тих пір, доки не прийде Месія, званий тут Примирителем. Слово “Примиритель” розкриває нову рису в характеристиці Його діяльності: Він усуне ворожнечу між людьми і Богом, що виникла внаслідок гріха[*].
Патріарх Яків жив за дві тисячі років до Р.Х. Першим вождем з коліна Іудиного був цар Давид, нащадок Іудин, який жив за тисячу років до Р. Х. Починаючи з його коліно Іудине мало своїх царів, а потім, після вавилонського полонення, своїх вождів, аж до часів Ірода Великого, який запанував в Іудеї в 47 році до Р. Х. Ірод за походженням був ідумеянином, і при ньому народні вожді з коліна Іудиного зовсім втратили свою цивільну владу. Господь же Ісус Христос народився наприкінці Іродового царювання.
Слід сказати, що, оскільки, протягом більше двох тисяч років коліно Іудине втратило всяку цивільну владу, та й самі юдеї, як племінна одиниця, давно кровно змішалися з іншими єврейськими племенами (колінами), то застосувати це пророцтво Якова до нових кандидатів на месіанське звання абсолютно неможливо.
Наступне пророцтво про Месію в образі зірки, що сходить від потомства Якова, вимовив пророк Валаам, сучасник пророка Мойсея, за 1500 років до Р. Х. Моавські князі запросили пророка Валаама, щоб він прокляв єврейський народ, який погрожував вторгненням в їх землю. Вони сподівалися, що прокляття пророка допоможе їм перемогти ізраїльтян. Пророк Валаам, дивлячись з гори на єврейський народ, що наближався, у пророчому видінні вдалині побачив також і далекого Нащадка цього народу. У духовному захваті замість прокляття Валаам вигукнув: “Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава і розтрощує всіх синів Сифових” (Чис. 24:17). Образні найменування Месії зіркою і жезлом вказують на Його керівне і пастирське значення. Валаам передбачає поразку князів Моава і Сифових нащадків в образному сенсі, маючи на увазі знищення сил зла, що ворогують з Царством Месії. Таким чином, це Валаамове пророцтво доповнює більш древнє пророцтво про ураження голови змія (див. Бут. 3:15). Він уразить, як “змія”, так і його слуг.
Валаамове пророцтво про Зірку з коліна Якового поклало початок віруванню, як ізраїльтян, так і персів, від яких прийшли євангельські волхви, що пришестю Месії буде передувати поява на небі яскравої зірки. Така незвичайно яскрава зірка, як ми знаємо, дійсно засяяла на небі незадовго до Різдва Христового.
Останнє, п’яте, пророцтво про Месію, яке ми знаходимо в книгах Мойсеєвих, сказане Богом самому пророку Мойсею, коли земне життя цього великого вождя і законодавця єврейського народу добігало свого кінця. Господь обіцяв Мойсеєві, що колись Він пошле єврейському народу іншого Пророка, подібного до нього за значенням і духовній силі, і що Він (Бог) говоритиме вустами цього Пророка. “Я воздвигну їм Пророка, – каже Господь Мойсею, – із середовища братів їхніх, такого як ти, і вкладу слова Мої у вуста Його, і Він буде говорити їм усе, що Я повелю Йому; а хто не послухає слів Моїх, які Пророк той буде говорити Моїм ім’ям, з того Я стягну” (Втор. 18:18,19). Приписка, зроблена наприкінці Книги Второзаконня сучасниками Ездри за 450 років до Р. Х., свідчить, що серед безлічі пророків, які перебували в єврейському народі упродовж своєї багатовікової історії, не знайшлося пророка, подібного до Мойсея. Отже, єврейський народ з часів Мойсеєвих чекав побачити в особі Месії найбільшого пророка-законодавця.
Підсумовуючи наведені тут пророцтва, що були записані Мойсеєм, ми бачимо, що задовго до утворення єврейської нації, ще в патріархальний час, предкам євреїв було відомо багато цінних і суттєвих відомостей про Месію, а саме: що Він уразить диявола і його слуг, принесе благословення всім народам; Він буде Примирителем, Вождем, і Царство Його існуватиме вічно. Ці відомості від євреїв перейшли до багатьох поганських народів – індусів, персів, китайців, потім – до греків. Передавалися вони у вигляді переказів і легенд. Втім, з віками уявлення про Спасителя світу серед поганських народів потьмяніли, спотворилися, але все таки єдність походження цих переказів – безперечна.
[*] Про усунення ворожнечі між небом і землею співали Ангели, коли народився Христос: “Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!” (Лк. 2:14).
- Огляд месіанських пророцтв
- Найдревніші пророцтва про Месію в П’ятикнижжі Мойсеєвому
- Пророцтва царя Давида
- Пророцтва Ісаї
- Пророцтва про страждання Месії
- Пророцтва про Воскресіння Месії
- Пророцтва Даниїла
- Пророцтва “малих” пророків
- Очікування пришестя Месії
- Виконання пророцтв про Месію
- Викривлені уявлення про Месію
- Пророцтва про новозавітні часи
- Пророцтва про навернення єврейського народу до Христа перед кінцем світу