Очисні жертвопринесення займали центральне місце в релігійному житті єврейського народу. Кожен правовірний юдей з дитинства знав із Закону, що гріх можна загладити тільки спокутною кривавою жертвою. Усі великі свята і сімейні події супроводжувалися жертвопринесеннями. Пророки не пояснювали в чому полягала очисна сила жертвопринесень. Проте з їхніх пророцтв про страждання Месії видно, що старозавітні жертвопринесення провіщали про велику спокутну Жертву Месії, яку Він мав принести для очищення гріхів світу. Від цієї великої Жертви черпали своє значення і силу старозавітні жертвопринесення. Внутрішній зв’язок між гріхом та наступними стражданнями і смертю людини, а також між добровільними стражданнями і наступним спасінням людини залишається ще цілком незрозумілим. Ми тут не будемо намагатися пояснити цей внутрішній зв’язок, але зупинимося на самих пророцтвах про майбутні рятівні страждання Месії.
Найяскравішим і найдетальнішим пророцтвом про страждання Месії є пророцтво Ісаї, яке займає півтора розділи його книги (кінець 52 і весь 53). Це пророцтво містить у собі такі подробиці страждань Христових, що в читача створюється враження, ніби пророк Ісая писав його біля самого підніжжя Голгофи. Хоча, як ми знаємо, пророк Ісая жив за сім століть до Р. Х. Наводимо тут це пророцтво.
“[Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його. Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас. Він був мучимий, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх. Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мого перетерпів страту. Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його. Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилостивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благоуспішно буде виконуватися рукою Його. На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе. Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником” (Іс. 53:1-12).
Вступна фраза цього пророцтва: “Хто повірив чутому від нас” – свідчить про незвичайність описуваної події, що вимагає значного вольового зусилля з боку читача, щоб у неї повірити. Дійсно, попередні пророцтва Ісаї говорили про велич і славу Месії. Справжнє ж пророцтво говорить про Його добровільне приниження, страждання і смерть! Месія, будучи абсолютно чистим від особистих гріхів і святим, усі ці страждання терпить заради очищення беззаконня людей.
З великою яскравістю описав хресні страждання Спасителя і цар Давид у своєму 21(22)-му псалмі. Хоча в цьому псалмі мова йде від першої особи, але, звичайно, цар Давид не міг писати про себе, бо він не зазнавав таких страждань. Тут він, як прообраз Месії, пророчо відносив до себе те, що фактично стосувалося його Нащадка – Христа. Цікавим є те, що деякі слова цього псалму були буквально сказані Христом під час Його розп’яття. Наводимо тут деякі фрази з 21(22)-го псалму і паралельно відповідні євангельські тексти.
- 8 вірш: Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене (див. Мк. 15:29).
- 17 вірш: Пробили руки й ноги мої (див. Лк. 23:33).
- 19 вірш: Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб (див. Мф. 27:35).
- 9 вірш: Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його. Ця фраза була майже буквально сказана юдейськими первосвящениками і книжниками (див. Мф. 27:43).
- 2 вірш: Боже, Боже мій! Зглянься на мене! Нащо Ти покинув мене? – так вигукнув Господь перед Своєю смертю (див. Мф. 27:46).
Пророк Ісая записав ще наступні подробиці про страждання Месії, які теж буквально виконалися. Мова йде від першої особи: “Господь Бог дав Мені язик мудрих, щоб Я міг словом підкріплювати того, хто знемагає… Я віддав хребет Мій тим, що б’ють, і щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обплювання. І Господь Бог допомагає Мені: тому Я не соромлюся” (див. Іс. 50:4-11; див. Мф. 26:67).
У контексті цих пророцтв про страждання Месії робиться зрозумілим древнє загадкове пророцтво патріарха Якова, сказане його синові Іуді, яке вже було частково наведено вище. Наведемо тепер це пророцтво Якова повністю: “Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його? Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів. Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє” (Бут. 49:9-11).
У цьому пророцтві лев своєю величчю і силою символізує Месію, Який мав народитися з коліна Іудиного. Питання патріарха про того, хто підніме лева, який заснув, алегорично говорить про смерть Месії, що іменується в Писанні левом з коліна Іудиного (Одкр. 5:5). Про смерть Месії говорять і наступні пророчі слова Якова щодо обмивання одягу в соку винограду. Виноград – символ крові. Слова щодо ослиці й молодого осла виконалися, коли Господь Ісус Христос перед Своїми Хресними стражданнями, сидячи на ослику, в’їхав в Єрусалим. Про час, коли Месії належало постраждати, передбачав і пророк Даниїл, як ми побачимо далі.
До цих древніх свідчень про страждання Месії слід ще додати не менш визначене пророцтво Захарії, який жив двома століттями пізніше Ісаї (500 р. до Р. Х.). Пророк Захарія описує в 3-му розділі своєї книги видіння великого ієрея Ісуса, одягненого спочатку в скривавлені, а потім у світлі ризи. Одіяння ієрея Ісуса символізувало моральний стан народу: спочатку гріховний, а потім – праведний. В описуваному видінні є багато цікавих подробиць, що стосуються таємниці спокутування, але ми наведемо тут тільки завершальні слова Бога-Отця:
“Ось, Я приводжу раба Мого, Паросток. Бо ось той камінь, що Я покладаю перед Ісусом; на цьому одному камені сім очей; ось, Я виріжу на ньому накреслення його, – говорить Господь Саваоф, – і згладжу гріх землі цієї в один день… А на дім Давида і на жителів Єрусалима виллю дух благодаті і розчулення, і вони будуть дивитися на Нього, Якого прокололи, і будуть ридати за Ним, як ридають за єдинородним сином, і уболівати, як уболівають за первістком… У той день відкриється джерело дому Давидового і жителям Єрусалима для омивання гріха і нечистоти” (Зах. 3:8,9; 12:10; 13:1).
Ім’я Паросток ми зустрічали і в пророка Ісаї. Воно стосується Месії, як символічне іменування Його (наріжним) каменем. Цікавим є те, що, згідно з пророцтвом, очищення гріхів народу станеться в один день. Іншими словами, одна певна Жертва зробить очищення гріхів! Друга частина пророцтва, що міститься в 12-му розділі, говорить про Хресні страждання Месії, про проколення Його списом і про розкаяння народу. Усі ці події саме так сталися й описані в Євангеліях.
Як ні важко було старозавітній людині піднятися до віри в необхідність спокутних страждань Месії, все ж кілька старозавітних юдейських письменників правильно зрозуміли пророцтво 53-го розділу Книги Ісаї. Наводимо тут цінні думки із цього приводу з древніх єврейських книг “Яке ім’я Месії?” – запитує Талмуд, і відповідає: “Хворобливий, як написано: Цей гріхи наші носить, і про нас хвилюється”. В іншій частині Талмуда говориться: “Месія переймає на Себе всі страждання і муки за гріхи Ізраїльтян. Якби Він не перейняв на Себе цих страждань, то жодна людина у світі не могла б перенести кар, неминучих за порушення закону”.
Рабі Моше Годаршан пише в Медраші (книзі, що тлумачить Священне Писання): “Господь святий і благословенний вступив у наступну умову з Месією, сказавши Йому: Месіє, праведнику Мій! Гріхи людські накладуть на тебе важке ярмо: очі твої не побачать світла, вуха твої почують жахливу наругу, вуста твої скуштують гіркоту, язик твій прилипне до гортані твоїй… і душа твоя знеможе від гіркоти і зітхання. Чи згодний ти на це? Якщо ти переймаєш усі ці страждання на себе: добре. Якщо ж ні, то я в мить винищу людей-грішників. На це Месія відповідав; Володарю всесвіту! Я з радістю приймаю на себе всі ці страждання, тільки за умови, що Ти, у мої дні, воскресиш мертвих, починаючи з Адама і донині, і спасеш не лише їх одних, але і всіх тих, кого Ти припустив створити і ще не створив. На це святий і благословенний Бог сказав: так, Я згоден. У ту мить Месія з радістю прийняв на себе всі страждання, як написано: Він катований був, але страждав добровільно… як вівця ведений був на заклання” (з бесіди на Книгу Буття).
Ці свідчення правовірних єврейських знавців Священного Писання цінні тим, що показують, яке велике значення мало пророцтво Ісаї для зміцнення віри в рятівну силу Хресних страждань Месії.
- Огляд месіанських пророцтв
- Найдревніші пророцтва про Месію в П’ятикнижжі Мойсеєвому
- Пророцтва царя Давида
- Пророцтва Ісаї
- Пророцтва про страждання Месії
- Пророцтва про Воскресіння Месії
- Пророцтва Даниїла
- Пророцтва “малих” пророків
- Очікування пришестя Месії
- Виконання пророцтв про Месію
- Викривлені уявлення про Месію
- Пророцтва про новозавітні часи
- Пророцтва про навернення єврейського народу до Христа перед кінцем світу