Пророцтва про новозавітні часи

Новий Єрусалим, Юліус фон Каролсфельд

Згідно з пророками, метою пришестя у світ Месії було заснування Царства Божого, до якого мав увійти новий, духовно оновлений Ізраїль. Пророки описують це Царство досить докладно. Ми поставили собі за мету навести пророцтва, що стосуються Месії, і показати, як вони виконалися в Ісусі Христі. Пророцтва ж, що стосуються Його Царства ми наведемо тут в не повному обсязі, зупиняючись лише на головних і найзагальніших властивостях цього Царства.

Говорячи про Месіанське Царство, пророки зображували його як суспільство духовно оновлених людей. Причому в це суспільство мали увійти, окрім євреїв, й інші народи. Будучи Царством Божим, воно міцніше за всі земні царства і переживе їх. Розпочавшись з часів пришестя у світ Месії, воно наприкінці існування світу, після загального Божого суду над народами, має преобразитися у своєму зовнішньому вигляді. Тоді на новій, преображеній землі зникнуть усі фізичні лиха, і запанують серед громадян цього Царства блаженство, безсмертя і повнота Божих благ. От, у кількох словах, суть цих пророцтв. Тепер зупинимося на кількох особливостях.

Говорячи про месіанські часи, пророки вказували, що вони будуть часом Нового Завіту(союзу) Бога з людьми. Як ми знаємо, Старий Завіт Бога з Ізраїлем був укладений біля Синайської гори. Тоді євреї зобов’язалися виконувати заповіді, написані на кам’яних скрижалях, отримуючи в нагороду від Бога землю, обіцяну Аврааму (землю обітовану). От що пише про Новий Завіт пророка Єремія:

“Ось настають дні, – говорить Господь, – коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, – говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, – говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: “пізнайте Господа”, бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, – говорить Господь, – тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше” (Єр. 31:31-34).

Пророк Ісая Новий Завіт називає вічним: “Прихиліть вухо ваше і прийдіть до Мене: послухайте, і жива буде душа ваша, – і дам вам завіт вічний, незмінні милості, обіцяні Давиду” (Іс. 55:3).

Особливістю Нового Завіту, на відміну від Старого, мало бути те, що до нього, окрім євреїв, будуть залучені й інші народи, які всі разом утворять новий Ізраїль, благодатне Месіанське Царство. Про це покликання поганських народів писав пророк Ісая від імені Бога-Отця: “Мало того, що Ти (Месія) будеш рабом Моїм для відновлення колін Яковових і для повернення залишків Ізраїля, але Я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє простяглося до країв землі” (Іс. 49:6).

Дещо пізніше пророк Ісая висловлює з цієї нагоди радість: “Звеселись, неплідна, яка не народжує; викликни і виголоси, яка не мучилася пологами; тому що у залишеної набагато більше дітей, ніж у тієї, яка має чоловіка… ти поширишся праворуч і ліворуч, і потомство твоє заволодіє народами і населить спустошені міста” (Іс. 54:1-3, див. Гал. 4:27).

Тут пророк зображує старозавітну єврейську Церкву у вигляді заміжньої жінки, а поганські народи – у вигляді неплідної жінки, яка потім народить більше дітей, ніж перша жінка. Про покликання язичників на місце юдеїв, які відпали від Царства, передбачив також Осія (див. Ос. 1:9; 2:23). У старозавітний час приналежність до Царства обумовлювалася національністю. У новозавітний час необхідною умовою для приналежності до Месіанського Царства буде віра, про що писав Аввакум: “Праведний своєю вірою живий буде” (Авв. 2:4; див. Іс. 28:16).

На відміну від старозавітного закону, написаного на кам’яних скрижалях, новий Божий закон буде написаний на самих серцях членів Нового Ізраїлю, тобто воля Божа стане як би невід’ємною частиною їхньої сутності. Це написання закону на серцях оновленого Ізраїлю зробить Дух Святий, про що пишуть пророки Ісая, Захарія та Іоїль. Як ми побачимо, пророки, говорячи про благодать Святого Духа, часто її іменували водою. Благодать, подібно до води, освіжає, очищає і дає життя людській душі.

Про духовне оновлення перший передбачив пророка Ісая: “Я виллю води на спрагле і потоки на висохле; виллю дух Мій на плем’я твоє і благословення Моє на нащадків твоїх” (Іс. 44:3). У Захарії ж ми читаємо: “А на дім Давида і на жителів Єрусалима виллю дух благодаті і розчулення, і вони будуть дивитися на Нього, Якого прокололи, і будуть ридати за Ним, як ридають за єдинородним сином, і уболівати, як уболівають за первістком… У той день відкриється джерело дому Давидового і жителям Єрусалима для омивання гріха і нечистоти” (Зах. 12:10; 13:1).

Тут, між іншим, передбачається та покаянна скорбота, яку жителі Єрусалиму зазнали після смерті Христа на Голгофі. Про духовне оновлення писав і пророк Єзекиїль: “І візьму вас з народів, і зберу вас з усіх країн, і приведу вас у землю вашу. І окроплю вас чистою водою, і ви очиститеся від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас. І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце плотське (тілесне – м’яке, добре). Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Моїх і устави Мої будете дотримувати і виконувати” (Єз. 36:24-27).

Наступне пророцтво Іоїля доповнює три попередніх: “І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння. І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого. І покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму. Сонце перетвориться на темряву і місяць – на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний. І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться” (Іоїль 2:28-32).

Почали виконуватися ці пророцтва на п’ятдесятий день після воскресіння Христового (див. Діян. 2:18). Кінець пророцтва Іоїля про затемнення сонцяч стосується подій перед кінцем світу.

Месіанське Царство іноді зображується пророками у вигляді високої гори. Це символ, узятий від священної гори Сион, підходить до Месіанського Царства, бо воно, як гора, спираючись на землю, підносить людей увись, до неба. От як пише про Царство Месії пророк Ісая: “І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи. І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню, у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стежками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє – з Єрусалима” (Іс. 2:2,3).

Єрусалимом пророки іменували не лише саме столичне місто Єврейської держави, але й Месіанське Царство. Так, наприклад, Ісая проголошував: “Восстань, світися, Єрусалиме, бо прийшло світло твоє, і слава Господня зійшла над тобою. Бо ось, темрява покриє землю, і морок – народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. І прийдуть народи до світла твого, і царі – до сяйва, яке сходить над тобою. Зведи очі твої і подивися навколо: усі вони збираються, йдуть до тебе…” (Іс. 60:1-4).

Це алегоричне зображення Месіанського Царства повторюється з новими подробицями у видінні пророка Даниїла. У нього, окрім гори, говориться ще про камінь, який відірвався від гори і розбив ідола, що стояв у долині. Камінь, як ми вже пояснювали, символізує Месію. От опис цього видіння: “Камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх. Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і наповнив усю землю“.

Далі пророк Даниїл пояснює це видіння: “І в дні тих царств (Вавилонського, потім – Персидського, Грецького і, нарешті, Римського) Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно” (Дан. 2:34,35,44).

Тут ідол означає земні царства. Скільки б вороги Месії не ворогували проти Його Царства, їхні зусилля зазнають поразки. Усі земні Царства раніше чи пізніше зникнуть, лише Месіанське Царство буде вічним.

Іноді, як ми побачимо, пророцтва про Месіанське Царство говорять про ідеальні життєві умови миру, радості і блаженства. Тут у читача можуть виникнути наступні нерозуміння: чи являються ці описи Царства нездійсненною мрією? Чи, можливо, сама новозавітна Церква не має права претендувати на звання Царства Божого, оскільки на її історичному шляху зустрічається стільки ухилень від того ідеалу, який зображений у пророцтвах?

Щоб правильно зрозуміти пророцтва про Месіанське Царство, треба пам’ятати, що часто в них об’єднуються різні епохи, віддалені одна від одної багатьма століттями, а іноді – тисячоліттями. Адже в Месіанському Царстві зовнішнє обумовлене внутрішнім: щастя, безсмертя, блаженство, повна гармонія, мир і інші блага не насаджуються Богом примусово і механічно. Вони є результатом того добровільного внутрішнього оновлення, через яке мали пройти члени цього Царства. Процес духовного оновлення мав розпочатися відразу з моменту пришестя Месії, але завершитися наприкінці існування світу.

Тому пророчі видіння благодатного Месіанського Царства охоплюють в одній грандіозній картині багато віків його існування – часи, близькі пророкам і пришестю Месії, і одночасно далекі часи, що стосуються епохи кінця світу і початку нового життя. Таке зіставлення близького і далекого в одній картині дуже характерне для пророчих видінь, і, якщо про нього пам’ятати, читач зможе правильно зрозуміти сенс пророцтв про Месіанське Царство.

У наступному пророцтві Ісая пише про радісні умови в тріумфуючому Царстві Месії. “Він (Месія) буде судити бідних за правдою, і діла страдників землі вирішувати за істиною; і жезлом уст Своїх уразить (грішну) землю, і духом уст Своїх уб’є нечестивого… Тоді (наприкінці часів) вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх… Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море. І буде у той день: до кореня Ієссеєвого (Месії), який стане, як знамено для народів, навернуться язичники, – і спокій його буде слава” (Іс. 11:4-10; див. Рим. 15:12).

Тут під “нечестивим”, якого уразить Месія, треба розуміти останнього і найбільшого нечестивця – антихриста. От ще два пророцтва “великих” пророків, що стосуються тієї ж епохи.

Пророк Єремія: “Ось, настають дні, – говорить Господь, – і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі… У ті дні Іуда буде спасенний і Єрусалим буде жити безпечно, і наречуть ім’я Йому: “Господь виправдання наше!” (Єр. 23:5; 33:16).

Пророк Єзекиїль: “І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем. І Я, Господь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це” (Єз. 34:23,24). “А раб Мій Давид буде Царем над ними і Пастирем усіх їх, і вони будуть ходити за заповідями Моїми, і устави Мої будуть дотримувати і виконувати їх” (Єз. 37:24).

У старозавітних пророків прийдешнє Месіанське Царство незмінно завершується надією на подолання кінцевого людського зла – смерті. Воскресіння мертвих і вічне життя є останньою перемогою Месії над злом. Розділи з 25 по 27 у Книзі пророка Ісаї містять хвалебний гімн Богові і Церкві, торжествуючу перемогу над смертю:

“Тому будуть прославляти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе, бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час… І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчистіших вин; і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах. Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі…Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину. Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він… Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди” (Іс. 25:3-8; 26:2,3,10).

Про перемогу над смертю писав й пророк Осія: “Від влади пекла Я відкуплю їх, від смерти визволю їх. Смерте! де твоє жало? пекло! де твоя перемога?” (Ос. 13:14). Надію на воскресіння виразив і праведний багатостраждальний Іов у наступних словах: “А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається, і я у плоті моїй побачу Бога. Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!” (Іов 19:25-27).

На закінчення наведемо наступне пророцтво, що стосується Другого пришестя Месії. “Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями і підведений був до Нього. І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його – володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується” (Дан. 7:13,14; див. Мф. 24:30).

Підсумовуючи наведені тут пророцтва про Месіанське Царство, ми бачимо, що всі вони говорять про духовні процеси: про необхідність віри, про прощення гріхів, очищення серця, духовне оновлення, про сходження благодатних дарів на віруючих, про пізнання Бога і Його закону, про вічний Завіт з Богом, про перемогу над дияволом і силами зла. Зовнішні ж блага – перемога над смертю, воскресіння мертвих, оновлення світу, відновлення справедливості і, нарешті, вічне блаженство – наступлять як нагорода за чесноти.

Якщо пророки, зображуючи майбутнє блаженство, і використовували слова, що виражають багатство, достаток і подібні земні терміни, то це вони робили через те, що в людській мові не існує потрібних слів для вираження блаженного стану в духовному світі. От ці слова пророків про зовнішні блага, що розуміються деякими в грубому матеріалістичному сенсі, і послужили приводом для всіляких викривлених уявлень про земне месіанське царство.

Варто сказати, що не одні тільки євреї новозавітних часів неправильно уявляли собі Месіанські часи в сенсі земного добробуту. Подібні мрії продовжують виникати і до сьогоднішнього дня. Пророки, Ісус Христос і апостоли передбачали про преображення фізичного світу, після чого настануть повна справедливість, безсмертя і райське блаженство. Ці всіма бажані блага наступлять після того, як цей речовий світ, отруєний гріхами, силою Божою преобразиться в нове небо і нову землю, на яких мешкає правда. Тоді почнеться нове, вічне життя.

Той, хто бажає наслідувати преображене Месіанське Царство, має йти до цього нового життя вузьким шляхом виправлення себе, як учив Христос. Іншого шляху немає.

	Липень 2026
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
		1	2	3	4	5
6	7	8	9	10	11	12
13	14	15	16	17	18	19
20	21	22	23	24	25	26
27	28	29	30	31