Після смерті пророка Мойсея і заняття євреями обітованої землі пророцтва про Месію замовкають на багато століть. Нова серія пророцтв про Месію виникає під час царювання Давида, нащадка Авраама, Якова та Іуди, який управляв єврейським народом за тисячу років до Р.Х. У цих нових пророцтвах розкривається царська і Божественна гідність Христа. Господь обіцяє Давиду вустами пророка Нафана влаштувати в особі його Нащадка вічне Царство: “Я утверджу престіл царства його повіки” (2Цар. 7:13).
Це пророцтво про вічне Царство Месії має ряд паралельних пророцтв, про які слід поговорити докладніше. Щоб зрозуміти і оцінити значення цих пророцтв, необхідно хоч би коротко ознайомитися з життям царя Давида. Адже цар Давид, будучи царем і пророком, був образом вищого Царя і Пророка – Христа.
Давид був молодшим сином бідного і багатодітного пастуха Ієссея. Коли посланий Богом пророк Самуїл увійшов до дому Ієссеєвого, щоб помазати царя для Ізраїлю, то він думав помазати одного із старших синів. Але Господь відкрив пророку, що молодший син, ще зовсім юний Давид, обраний Ним для цього високого служіння. Тоді, підкорюючись Богові, Самуїл виливає на голову молодшого сина священний єлей, звершуючи цим помазання на царство. З того часу Давид стає помазаником Божим, месією. Але не відразу Давид приступає до фактичного царювання. На нього чекає довгий шлях випробувань і несправедливих гонінь з боку правлячого тоді царя Саула, який зненавидів Давида. Причиною цієї ненависті була заздрість, оскільки отрок Давид малим камінцем убив непереможного філістимського велетня Голіафа і цим дав перемогу єврейському війську. Після цього народ говорив: “Саул переміг тисячі, а Давид – десятки тисяч!” (1Цар. 18:7). Тільки сильна віра в Бога-Заступника допомогла Давиду перенести все ті численні переслідування і небезпеки, які він зазнавав з боку Саула і його слуг протягом майже п’ятнадцяти років. Часто поневіряючись місяцями в дикій і непрохідній пустелі, цар Давид виливав свою скорботу Богові в натхненних псалмах. З часом псалми Давидові стали неодмінною частиною і прикрасою як старозавітних, так і новозавітних богослужінь.
Запанувавши в Єрусалимі після смерті Саула, цар Давид став найвидатнішим царем, який колись правив Ізраїлем. Він поєднував у собі любов до народу, справедливість, мудрість, мужність і, головне, – сильну віру в Бога. Перш ніж вирішувати якесь державне питання, цар Давид старанно молився Богові, просячи напоумлення. Господь в усьому допомагав Давиду і благословив його сорокарічне царювання великими успіхами як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.
Але не уникнув Давид і тяжких випробувань. Найважчою скорботою для нього було військове повстання очолюване його рідним сином Авессаломом, який мріяв передчасно стати царем. У цьому випадку Давид зазнав усю гіркоту невдячності і зради багатьох своїх підданих. Але, як і раніше за Саула, віра і сподівання на Бога допомогли Давиду. Авессалом безславно загинув, хоча Давид всіляко прагнув його врятувати. Інших бунтівників він помилував. Безглуздий і підступний заколот своїх ворогів Давид яскраво зобразив у своїх месіанських псалмах.
Піклуючись про матеріальний добробут свого народу, Давид надавав велике значення його духовному життю. Нерідко він очолював релігійні свята, приносячи жертви Богові за єврейський народ і складаючи свої натхненні релігійні гімни – псалми. Будучи царем і пророком, а також певною мірою священиком, цар Давид став прообразом (передвказівкою, прикладом) найбільшого Царя, Пророка і Первосвященика – Христа Спасителя, нащадка Давидового. Особистий досвід царя Давида, а також поетичний дар, який він мав, дали йому можливість у цілому ряду псалмів з небувалою до тої пори яскравістю і жвавістю зобразити особу і подвиг прийдешнього Месії. Так, у своєму 2-му псалмі цар Давид передбачає ворожнечу і повстання проти Месії з боку Його ворогів. Цей псалом написаний у вигляді бесіди між трьома особами: Давидом, Богом-Отцем і Сином Божим, Котрого помазав Отець на Царство. От головні місця цього псалму.
- Цар Давид: “Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне? Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його“.
- Син Божий: “Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом – горою святою Його. Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене:
- Бог-Отець: “Ти Син Мій, Я нині породив Тебе. Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє. Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх“.
- Цар Давид: “Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної” (Пс. 2:1-2,6-9,12).
Найчудовішим у цьому псалмі є істина, розкрита тут уперше, що Месія є Сином Божим. Гора Сион, на якій стояв храм і Єрусалим, символізувала Царство Месії – Церкву.
Про Божество Месії Давид ще пише в кількох наступних псалмах. Наприклад, у 44(45)-му псалмі Давид, звертаючись до прийдешнього Месії, промовляє: “Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти – жезл Царства Твого. Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх” (Пс. 44(45):7,8).
Виявляючи різницю між Особами Бога, між Богом, Котрий помазує і Богом-помазаником, це пророцтво підводило фундамент для віри в Бога Триіпостасного (Котрий має три Особи).
Псалом 39(40)-й вказує на недостатність старозавітних жертв для спокутування (прощення) людських гріхів і свідчить про майбутні страждання Месії. У цьому псалмі говорить Сам Месія вустами Давидовими: “Жертви і принесення Ти (Бог-Отець) не захотів, але Ти відкрив Мені вуха. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав. Тоді я сказав: “Ось іду; у свитку книжному (у передвічному Божому визначені) написано про Мене. Я бажаю виконати волю Твою, Боже Мій” (Пс. 39(40):7-10).
Про спокутну жертву Месії ще буде сказано далі. Тут лише згадаємо, що, згідно з 109(110)-м псалмом, Месія не лише Жертва, але й Священик, Котрий приносить у жертву Богу Самого Себе. У 109(110)-му псалмі повторюються основні думки 2-го псалма про Божество Месії і про ворожнечу проти Нього. Але повідомляється кілька нових відомостей, наприклад, народження Месії, Сина Божого, зображується, як передвічна подія. Христос – вічний, як і Його Отець. “Сказав Господь (Бог-Отець) Господу моєму (Месії): “Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх”… “Із утроби раніше віків Я породив Тебе”. Клявся Господь і не розкається: “Ти священик повік за чином Мелхиседековим”” (Пс. 109(110):1-4). (Як пояснює апостол Павло, Мелхиседек, про якого розповідається в Книзі Буття (Бут. 14:18), був прообразом Сина Божого – вічного священика (див. Євр. 7 роз.)). Слова “з утроби” не означають, що Бог має органи, подібні до людських, але те – що Син Божий має одну сутність з Богом-Отцем.
Псалом 71(72)-й являє собою гімн хвали Месії. У ньому ми бачимо Месію в повноті Його слави. Ця слава має здійснитися до кінця часів, коли Месіанське Царство восторжествує і зло буде знищене. От декілька віршів з цього повного радості псалму. “І вклоняться йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому. Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника… Нехай буде ім’я його благословенне навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться всі покоління землі і всі народи будуть прославляти його” (Пс 71(72):10-17).
Щоб у читача було уявлення, які великі і детальні пророцтва про Месію містяться в псалмах, наведемо перелік цих пророцтв за порядком їхнього змісту.
- Про пришестя Месії: 17(18), 49(50), 67(68), 95-97(96-98) псалми.
- Про Царство Месії: 2, 17(18), 19(20), 20(21), 44(45), 65(66), 71(72), 109(110), 131(132) псалми.
- Про священство Месії: 109(110) псалом.
- Про страждання, смерть й воскресіння Месії: 15(16), 21(22), 30(31), 39(40), 40(41), 65(66), 68(69), 98(99) псалми.
- Про Іуду зрадника: 40(41), 54(55), 108(109) псалми.
- Про вознесіння Христове на небо: 67(68) псалом.
- Про Христа – основу Церкви: 117(118) псалом.
- Про славу Месії: 8 псалом.
- Про Страшний Суд: 96(97) псалом.
- Про спадкоємство праведниками вічного спокою: 94(95) псалом.
Для розуміння пророчих псалмів слід пам’ятати, що Давид, як і інші великі праведники Старого Завіту, являв собою прообраз Христа. Тому часто те, що він пише від першої особи – як би про себе, наприклад, про страждання (у 21(22) псалмі) або про славу (про воскресіння з мертвих у 15(16) псалмі), – безпосередньо стосується не Давида, але Христа. Детальніше про 15(16) і 21(22) псалми буде сказано дещо далі.
Таким чином, месіанські пророцтва Давида, записані в його богодухновенних псалмах, заклали фундамент для віри в Месію як істинного і єдиносущного Сина Божого, Царя, Первосвященика і Визволителя людства. Вплив псалмів на віру старозавітних євреїв був особливо великим завдяки широкому використанню псалмів у приватному і богослужебному житті єврейського народу.
- Огляд месіанських пророцтв
- Найдревніші пророцтва про Месію в П’ятикнижжі Мойсеєвому
- Пророцтва царя Давида
- Пророцтва Ісаї
- Пророцтва про страждання Месії
- Пророцтва про Воскресіння Месії
- Пророцтва Даниїла
- Пророцтва “малих” пророків
- Очікування пришестя Месії
- Виконання пророцтв про Месію
- Викривлені уявлення про Месію
- Пророцтва про новозавітні часи
- Пророцтва про навернення єврейського народу до Христа перед кінцем світу