Про те, як багато юдеїв було духовно підготовлені до прийняття Месії, видно з початкових розділів Євангелія від Луки. Так, пресвята Діва Марія, праведна Єлисавета, священик Захарія, праведний Симеон, пророчиця Анна й багато жителів єрусалимських поєднували народження Ісуса Христа з виконанням древніх пророцтв про пришестя Месії, про прощення гріхів, повалення гордих і піднесення упокорених, про відновлення Завіту з Богом, про служіння Богу ізраїльтянами від щирого серця. Після того, як Ісус Христос почав проповідувати, Євангелія свідчать, з якою легкістю багато чуйних серцем юдеїв впізнавали в Ньому обітованого Месію, про що повідомляли своїх знайомих, наприклад, апостол Андрій і Филип, пізніше – Нафанаїл і Петро (див. Ін. 1:40-44).
Ісус Христос визнавав Себе Месією і відносив до Себе старозавітні пророцтва, наприклад: пророцтво Ісаї про Дух Господній, Який має зійти на Месію (див. Іс. 61:1; Лк. 4:18). Посилався на його ж пророцтво про зцілення Месією хворих (див. Іс. 35:5-7; Мф. 11:5). Ісус похвалив апостола Петра за те, що він назвав Його Христом, Сином Бога Живого і обіцяв на вірі в Нього заснувати Свою Церкву (див. Мф. 16:16). Казав юдеям, щоб вони досліджували Писання, бо Писання свідчать про Нього (див. Ін. 5:39). Казав Він також і про те, що Він Син, Якому треба сидіти праворуч Отця, посилаючись на псалом 109(110) (див. Мф. 22:44). Ісус Христос казав, що Він “Камінь”, відкинутий “будівничими”, посилаючись на відоме пророцтво в 117(118) псалмі (див. Мф. 21:42). Перед Своїми стражданнями Ісус Христос нагадав Своїм учням про те, що має виконатися все, що написане про Нього (Лк. 22:37; Іс. 53 роз.). Під час суду в Каяфи на пряме питання первосвященика, чи є Він Христом, Сином Божим, Христос відповів ствердно і нагадав пророцтво Даниїла про Сина Людського (Мф. 26:64; Дан. 7:13), і це Його визнання послужило формальною причиною до засудження Його на смерть. Після ж Свого воскресіння з мертвих Христос докоряв апостолів у тому, що вони мляві серцем, щоб вірити всьому, що писали про Нього пророки (див. Лк. 24:25). Одним словом, Ісус Христос із самого початку Свого громадського служіння, до самих Своїх Хресних страждань і після Свого Воскресіння визнавав Себе Месією, обіцяним пророками.
Якщо Христос у присутності народу уникав прямо називати Себе Месією, але тільки посилався на пророцтва про Нього, то це Він робив унаслідок тих грубих і викривлених уявлень про Месію, які були в народі. Христос всіляко ухилявся від світської слави і від втручання в політичне життя.
Унаслідок своєї принизливої залежності від Риму багато євреїв бажали мати в особі Месії могутнього царя-завойовника, який би дав їм політичну незалежність, славу і земні блага. Ісус же прийшов для того, щоб викликати серед людей духовне відродження. Блага Він обіцяв не земні, а небесні, як нагороду за чесноти. От чому багато юдеїв відкинули Христа.
Хоча апостоли перед розп’яттям Христовим легкодухо вагалися у своїй вірі в Нього, проте після воскресіння Христа з мертвих вже не мали анінайменшого сумніву в тому, що Він є обіцяний Богом Месія. Після воскресіння їхня віра в Нього настільки зміцніла, що заради Христа вони готові були віддати і дійсно віддавали свої життя. Для переконання євреїв в істинності християнської віри апостоли у своїх посланнях постійно наводили древні пророцтва про Месію. Тому їх слово, незважаючи на невіру і протидію, головним чином, первосвящеників і книжників, мало такий великий успіх спочатку серед євреїв, а потім – серед язичників. Вже до кінця першого століття християнська віра поширилася майже по всіх окраїнах великої Римської імперії.
- Огляд месіанських пророцтв
- Найдревніші пророцтва про Месію в П’ятикнижжі Мойсеєвому
- Пророцтва царя Давида
- Пророцтва Ісаї
- Пророцтва про страждання Месії
- Пророцтва про Воскресіння Месії
- Пророцтва Даниїла
- Пророцтва “малих” пророків
- Очікування пришестя Месії
- Виконання пророцтв про Месію
- Викривлені уявлення про Месію
- Пророцтва про новозавітні часи
- Пророцтва про навернення єврейського народу до Христа перед кінцем світу