Якщо хто терпить образу від когось, нехай не вічно гнівається, а краще нехай не гнівається і тимчасово. Бо Апостол не дозволяє нам гніватися довше одного дня. “Нехай сонце не заходить у гніві вашому” (Еф. 4:26). І справедливо: бо треба жадати, щоб і впродовж такого короткого часу не сталося нічого неприємного. А якщо ще й ніч […]
Господь через людинолюбство Своє не однакового ступеня чеснот вимагає від нас, але і перших приймає, і других не відкидає, і третім дає місце. Через милосердя Своє Він не один лише вказав шлях, і не сказав, що той буде відчужений, хто не принесе стократного плоду; та врятовується і той, хто принесе плід у шістдесят крат, і […]
Страшне, істинно страшне – сріблолюбство. Воно закриває і очі, і вуха, робить лютішими за звірів, не дозволяє думати ні про совість, ні про дружбу, ні про спілкування, ні про спасіння власної душі, та раптом, відвернувши від усього, робить бранців своїми рабами, як якийсь жорстокий тиран. І, що найгірше в цьому гіркому рабстві, – воно примушує […]
Велике зло – заздрість. Вона засліплює душевні очі всупереч власній користі самого одержимого нею. Як біснуваті часто обертають мечі на самих себе, так і заздрісні, маючи на увазі лише одне – шкоду тому, кому заздрять, втрачають власне спасіння. Вони гірші від диких звірів, бо звірі нападають на нас, бо голодні або наперед будучи нами роздратовані; […]
Не станемо без розбору вважати багатих щасливими, а бідних принижувати, не станемо соромитися ремесел і будемо вважати безчестям не працю, а ледарство та неробство. Якщо б праця була безчестям, то не займався би нею Павло і не хвалився б особливо нею, кажучи: “…коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій…; […]
Про причини, через які Спаситель жінку-хананеянку, порівняв із собакою, роздумує Михайло Лукін . . . «І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і […]
Наскільки багатьма пороками ми сповнені сьогодні і не відчуваємо їх? Один одного мучимо, один одного терзаємо, ображаємо, звинувачуючи, обдурюючи, заздрячи славі ближніх. І дивися, яке тяжке зло: коли хто хоче винищити добру думку про ближніх, то говорить: такий-то говорив мені про то-то, – прости мені, Господи, не осуди мене, – я передаю лише чутки. Для […]
Велике нам потрібне старання, щоб знати, у чому полягає покірність і в чому завзяття; старання необхідне тому, що з цими чеснотами змішуються пороки: з завзяттям – зарозумілість, з покірністю – малодушність. Кожному необхідно пильнувати, щоб, віддаючись пороку, не приписувати собі доброчесності. Отже, що таке покірність і що малодушність? Коли ми, бачачи інших скривдженими, не захищаємо […]
Коли подивлюся на вашу нечисленність і бачу, що наше стадо зменшується з кожним зібранням, то і сумую, і радію: радію за вас, котрі тут зараз; уболіваю за тих, котрих тут немає. Ви гідні похвали за те, що не стали безпечнішими і від нечисленності; вони заслуговують осудження за те, що не пробуджують у собі старання і […]
Про те, що символізує весільний одяг у Христовій притчі про весільний бенкет, роздумує Михайло Лукін . . . У багатьох людей, часом доволі далеких від Церкви, склалася думка про поблажливого Бога (саме про поблажливого, а не милостивого), і тому вони переконали себе, а комусь вистачає нахабства переконувати оточуючих, що Бог всіх простить та допустить на […]
