Значення древніх пророків

Пророк Амос, Гюстав Доре

У старозавітні часи священики обмежувалися, головним чином, принесенням потрібних за законом жертв. Про моральність же народу вони не піклувалися. Вони були жерцями, але не пастирями. Єврейський народ перебував у духовному неуцтві, і поганські забобони й пороки ними легко засвоювалися. Тому головним завданням пророків було навчитиєврейський народ правильно вірити і жити. Бачачи відступи від Закону Божого, пророки строго викривали грішників, хто б вони не були – простолюдини чи князі, священики чи судді, раби чи царі. Їх натхненне слово мало велику силу будити почуття покаяння і бажання служити Богові. Пророки були совістю народу і наставниками для тих, хто жадав духовного керівництва. Тільки завдяки пророкам істинна віра утрималася серед єврейського народу аж до часів народження Христа. Перші учні Христові були учнями останнього старозавітного пророка – Іоанна Хрестителя.

Тоді як священство у євреїв передавалося в спадок, до пророчого служіння люди закликалися Богом індивідуально. Пророки походили з найрізноманітніших верств населення – з селян і пастухів, як, наприклад, пророки Осія й Амос; чи з вищого суспільства, як, наприклад, пророки Ісая, Софонія й Даниїл. Були пророки священицького походження, як, наприклад, пророки Єзекиїль і Аввакум. Господь вибирав пророків не за їхнім соціальним походженням, але за їхніми духовними якостями.

З віками серед євреїв встановився образ істинного пророка Божого: людини абсолютно безкорисливої, безмежно відданої Богові, безстрашної перед сильними світу цього і в той же час глибоко упокореної. Багато слабких і скривджених у народі знаходили собі покровителів і заступників в особі пророків Божих.

	Липень 2026
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
		1	2	3	4	5
6	7	8	9	10	11	12
13	14	15	16	17	18	19
20	21	22	23	24	25	26
27	28	29	30	31