Пророк Осія, син Беериї, жив і пророкував в Ізраїльському царстві незадовго до його руйнування. Початок його пророчого служіння відноситься до кінця царювання Ієровоама II, приблизно за 740 років до Р.Х., і тривало воно до падіння Самарії в 721 році. Це був період духовного занепаду ізраїльського народу, посилення ідолопоклонства і моральної розбещеності. Натиск войовничої Ассирії сприяв політичній нестійкості в Ізраїлі і частим палацовим переворотам.
Пророк Осія енергійно викривав вади сучасників, особливо огидні поганські звичаї, які євреї перейняли від сусідніх народів. Передбачав Осія і про прийдешні лиха. З його особистого життя відомо, що він одружився на Гомерь, яка стала йому зраджувати і відкрито блудодіяти. Пророк був вимушений з нею формально розлучитися, але продовжував її жаліти і любити. Ця особиста драма показала пророкові, як важка духовна зрада ізраїльського народу своєму Богові, Який уклав з ним Завіт на Синайській горі, а євреї цей союз з Богом порушили, осквернили – впали в духовну розпусту. Тому Господь передбачає через пророка про те, що євреї будуть знехтувані, а язичники будуть покликані в Царство Боже: “І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці. І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді. І заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа. І буде у той день, Я почую, – говорить Господь, – почую небо, і воно почує землю, і земля почує хліб і вино і єлей; а ці почують Ізреель. І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: “ти Мій народ”, а він скаже: “Ти мій Бог!” (Ос. 2:18-23).
Викриває пророк і священиків, які віру в Бога звели до бездушних обрядів, нехтуючи наставлянням народу в Законі Божому: “Знищений буде народ Мій за нестачу відання: оскільки ти відкинув відання, то і Я відкину тебе від священнодійства переді Мною; і як ти забув закон Бога твого, так і Я забуду дітей твоїх. Чим більше вони примножуються, тим більше грішать проти Мене; славу їхню перетворю на безславність. Гріхами народу Мого годуються вони, і до беззаконня його прагне душа їх. І що буде з народом, те і зі священиком; і покараю його за шляхами його, і воздам йому за ділами його” (Ос. 4:6-9).
Далі пророк закликає тих, хто ще здатен слухати його проповідь: “Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря – явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю””. От, що цінне Богові в людських вчинках: “Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення” (Ос. 6:3,6).
Бачачи прийдешнє знищення Ізраїльського царства, пророк напружує всі зусилля, щоб пробудити почуття покаяння. Але він бачить і те, що після лих, наприкінці часів станеться повне оновлення народу Божого, коли всі лиха й сама смерть будуть знищені: “Від влади пекла Я відкуплю їх, від смерти визволю їх. Смерте! де твоє жало? пекло! де твоя перемога?” (Ос. 13:14).
Зміст Книги пророка Осії:
- про невірну дружину і невірність Ізраїлю (Ос. 1-2);
- про вірність Божу (Ос. 3);
- викриття Ізраїлю (Ос. 4-7);
- Суд Божий над Ізраїлем (Ос. 8-10);
- ряд коротких бесід на теми (Ос. 11-14), яких торкнулися раніше;
- закінчується книга обіцянкою спасіння праведним
- Значення пророцтв у людському житті
- Опис пророчої епохи
- Значення древніх пророків
- Викриття й розрада
- Книга пророка Іоїля
- Книга пророка Іони
- Книга пророка Амоса
- Книга пророка Осії
- Книга пророка Ісаї
- Книга пророка Михея
- Книга пророка Софонії
- Книга пророка Наума
- Книга пророка Аввакума
- Книга пророка Єремії
- Книга пророка Авдія
- Книга пророка Єзекиїля
- Книга пророка Даниїла
- Книга пророка Аггея
- Книга пророка Захарії
- Книга пророка Малахії
- Завершальний огляд змісту і значення пророчих книг