Пророк Єзекиїль був сином священика Вузія і народився в Іудеї. Разом з царем Ієхонією він у числі 10000 юдеїв був відведений у Вавилон у 597 рік до Р.Х. і поселений у Месопотамії на річці Ховар, притоці ріки Тигр.
До пророчого служіння Єзекиїль був покликаний у 30-річному віці видінням “подоби слави Господньої”. Це було в 5-й рік полонення Ієхонії, і з того часу він проводив своє служіння між поселенцями месопотамського Тель-Авіва впродовж 22 років, з 592 по 570 роки до Р.Х. Єзекиїль проповідував не лише полоненим юдеям, але й “бунтівному дому Ізраїлевому” – переселенцям Ізраїльського царства, відведеним сюди після руйнування їхнього царства ассирійцями в 722 році до Р.Х. Ці ізраїльтяни, не маючи на чужині духовних керівників, абсолютно огрубіли морально.
Закликаючи Єзекиїля до пророчого служіння, Господь сказав йому: “Сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня. І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким серцем; до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: “так говорить Господь Бог!” Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них. А ти, сину людський, не бійся їх… Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба. Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім” (Єз. 2:3-6; 3:8,9).
Далі Господь відкрив Єзекиїлю, у чому полягає його місія і відповідальність, як пророка: “Сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене. Коли Я скажу беззаконникові: “смертю помреш!”, а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх. Але якщо ти напоумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою. І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх. Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою” (Єз. 3:17-21).
Підкоряючись Богові, пророк Єзекиїль з усією суворістю викривав пристрасть ізраїльтян до поганських звичаїв, їх лицемірство і непокору. Проте щоб вони надмірно не сумували, Єзекиїль передбачав про закінчення полону та відновлення храму і Єрусалиму.
Хоча Єзекиїль жив далеко від Іудеї, але своїм пророчим духом він переносився в Єрусалим (див. Єз. 8:1-3) і бачив з Месопотамії всі подробиці облоги Єрусалиму, узяття в полон царя Седекії (Єз. 4:1-17), руйнування міста й храму. Свої видіння пророк передавав ізраїльтянам, які цікавилися долею своєї країни. Пророк мав дружину, яка померла на 4-му році його пророчого служіння, як пророчий символ лиха юдеїв, про що було відкрито Єзекиїлю напередодні її смерті (див. Єз. 24:15-24).
За переданням, Єзекиїль був “суддею” полонених, тобто – їх духовним вождем. Одного дня він врятував групу полонених від розбійників і під час неврожаю своєю молитвою помножив їжу. За викриття старійшин ізраїльських у ідолопоклонстві пророк Єзекиїль зазнав мученицької смерті.
Мова і виклад Книги пророка Єзекиїля відрізняються великою кількістю символічних видінь, дій, притч і алегорій. У цьому Книгу Єзекиїля можна порівняти хіба тільки з Одкровенням Іоанна Богослова. Видіння слави Господньої, описане в перших трьох розділах його книги, таке надзвичайне, що його важко собі уявити. Взагалі образність і символізм мови пророка роблять його книгу важкою для розуміння, на що скаржився навіть такий знавець Біблії і єврейської мови, як блаженний Ієронім. У книзі пророка Єзекиїля зустрічаються навіть свої особливі назви: Бог – Адонай-Саваоф, тобто “Господь воїнств небесних”, Садаї – “Всемогутній”; народ – Ізраїль, що означає “той, хто бореться з Богом”. Нерідко пророк називає себе “сином людським” у сенсі свого упокореного і приниженого положення як пророка полоненого народу.
Знаменне видіння Єзекиїля, в якому Ангел Божий робив особливе зображення на чолах жителів Єрусалиму, “скорботних, що зітхають за всіма мерзотами, що звершуються серед нього“. Ці люди, відмічені Ангелом, не розділили долі решти жителів Єрусалиму, які загинули під час узяття міста ворогом. Згідно з видінням, покарання нечестивих мало початися зі служителів при святилищі (див. Єз. 9:1-7). Це видіння пророка Єзекиїля дуже схоже з видінням євангеліста Іоанна Богослова (див. Одкр. 7:1-4) і свідчить про те, що благодать Божа як певна печатка виділяє і захищає людей, які люблять Бога, від загальної долі нечестивих.
Згідно з пророцтвом Єзекиїля, віруючі люди прийдешнього Царства Месії не лише зовні виконуватимуть заповіді Божі, як це робили кращі зі старозавітних юдеїв, але за своїм духовним змістом будуть зовсім іншими людьми: “І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське, щоб вони ходили за заповідями Моїми, і дотримувалися уставів Моїх, і виконували їх; і будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом” (Єз. 11:19,20).
Зміст Книги пророка Єзекиїля:
- видіння слави Господньої і покликання Єзекиїля до пророчого служіння (Єз. 1-3);
- тринадцять викривальних промов проти юдеїв і символічні дії, що зображують падіння Єрусалиму (Єз. 4-24);
- викривальні промови проти язичників – юдейських сусідів (Єз. 25) і жителів Тиру (Єз. 26-28);
- вірші 13-19 28 розділу відносяться до диявола, уособленням якого став тирський цар[1];
- пророцтва про єгиптян (Єз. 29-32);
- нові обов’язки пророка після падіння Єрусалиму – утішати і підкріплювати (Єз. 33);
- Господь – пастир відродженого Ізраїлю (Єз. 34);
- покарання Ідумеї (Єз. 35);
- відродження Ізраїлю (Єз. 36);
- оживлення сухих кісток – пророцтво про воскресіння мертвих (Єз. 37);
- апокаліптичні пророцтва про ворогів Церкви і про винищування полчища Гога (Єз. 38-39)[2]
- нове вічне Царство Боже і новий храм (Єз. 40-48; див Одкр. 21).
Пророцтва останніх 14 розділів книги Єзекиїля, що стосуються останніх часів, мають спільні риси з таємничими видіннями пророка Даниїла й Одкровенням євангеліста Іоанна Богослова. Їм ще належить виконатися. Тлумачити ці видіння слід обережно, враховуючи, що в них міститься багато символіки.
[1] Див. в Ісаї подібну промову про антихриста (Іс. 14:5-20).
[2] Пор. Одкр. 20:7 про полчища Гога і Магога
- Значення пророцтв у людському житті
- Опис пророчої епохи
- Значення древніх пророків
- Викриття й розрада
- Книга пророка Іоїля
- Книга пророка Іони
- Книга пророка Амоса
- Книга пророка Осії
- Книга пророка Ісаї
- Книга пророка Михея
- Книга пророка Софонії
- Книга пророка Наума
- Книга пророка Аввакума
- Книга пророка Єремії
- Книга пророка Авдія
- Книга пророка Єзекиїля
- Книга пророка Даниїла
- Книга пророка Аггея
- Книга пророка Захарії
- Книга пророка Малахії
- Завершальний огляд змісту і значення пророчих книг