Ця книга містить у собі історію обраного народу від смерті Ісуса Навина до судді Самсона (1425-1150 рр. до Р. Х.). Оселившись у землі хананеїв, євреї почали з ними зближуватися, ріднитися і переймати від них ідолопоклонство і мерзотні язичницькі звичаї. За ці гріхи Бог карав євреїв. Він попускав сусіднім іноплемінникам – аммонитянам, філістимлянам, моавитянам та іншим – поневолювати і пригноблювати євреїв. Стомлені гнітом ворогів, ізраїльтяни каялися і зверталися до Бога. Тоді Він, умилосердившись, посилав євреям Своїх обранців в особі “суддів”. Судді організовували військо і з Божою допомогою проганяли окупантів. Через деякий час ізраїльтяни знову забували Бога, починали служити ідолам та грішити і знову підпадали під іноземне ярмо. Після цього вони знову каялися, і знову Бог їм посилав рятівника-суддю. Так шість разів Ізраїль підпадав під ярмо іноплемінників і шість разів Бог позбавляв його через суддів.
У Книзі Суддів яскраво виявляється той факт, що за відступом від Закону Божого слідує поневолення, а за покаянням – позбавлення. При цьому допомога Божа приходить дивним чином: тут кількість воїнів, зброї та інші військові переваги не мають значення для результату подій. Діяльність судді Гедеона яскраво ілюструє цю істину. Він з 300 воїнами вщент розбив велике мадіанитянське військо і повалив їх важке ярмо (Суд. 6-7). Чудове також життя Самсона. Отримавши від Бога незвичайну фізичну силу, він кілька разів завдавав чутливих поразок філістимлянам, які в той час утискували євреїв (Суд. 13-16). Його повне пригод життя, одруження на підступній Даліді та героїчна смерть у полоні послужили темою для деяких сучасних художніх творів.