Наступні книги Біблії, так звані Книги Царств і Паралипоменон, оповідають про події монархічного періоду єврейського народу. Після Самсона суддею був пророк Самуїл. При ньому ізраїльські коліна вирішили об’єднатися в одну державу під скіпетром царя. Самуїл помазав Саула в царі над Ізраїлем. Після Саула царювали спочатку Давид, потім його син Соломон. При синові Соломона, Ровоамі, єдине царство розділилося на два: Іудейське – на півдні, а Ізраїльське – на півночі Святої Землі. Книги Царств описують період у п’ятсот років: від народження Самуїла (1100 р. до Р. Х.) до звільнення юдейського царя Ієхонії з темниці (у 567 р. до Р. Х.).
В єврейській Біблії Книга Царств розділена на дві частини під назвою Сефер Шемуель (Книга Самуїла) і Сефер Мелахим (Книга Царів). У Біблії ж сімдесяти тлумачів (грецький переклад), а також в українському синодальному перекладі Біблії книга Сефер Шемуель розділена на дві частини, які названі Перша і Друга Книги Царств. Книга ж Сефер Мелахим теж розділена на дві частини, які названі Третя і Четверта Книги Царств. Згідно з переданням, письменником першої частини Першої Книги Царств були пророк Самуїл (1 Цар. 1-25), авторами кінця Першої (1 Цар. 26-31) і всієї Другої Книг Царств – пророки Нафан і Гад. Третя і Четверта Книги Царств були написані кількома пророками-літописцями.
Книги Паралипоменон частково повторюють і частково доповнюють Книги Царств. В єврейській Біблії вони складають одну книгу, яка називається Дибрегаіоним, – “Літопис”. У грецькому перекладі ця книга називається – “Паралипоменон”, тобто “про пропущене”.