Книга Ездри розповідає про події, що відбулися наприкінці вавилонського полону. В єврейській Біблії міститься тільки одна книга Ездри, яка і зветься “Ездра”. У грецькій Біблії і в слов’янській є ще дві “неканонічні” Книги Ездри – таким чином, усього їх три.
Головний зміст Книги Ездри – повернення юдеїв з вавилонського полону. Перше повернення юдеїв сталося після указу Кира в 536 р. до Р.Х. під керівництвом Зоровавеля і первосвященика Ісуса. Тоді почалося відновлення храму. Друге повернення юдеїв було під керівництвом Ездри при Артаксерксі Лонгімані.
Ездра, онук первосвященика Сараї, убитого Навуходоносором, був наближений до двору персидського царя і перебував вихователем Артаксеркса Лонгімана. Артаксеркс видав у 7 рік свого царювання (457 р. до Р. Х.) указ, за яким Ездрі надавалася можливість повернутися разом з бажаючими юдеями з Вавилона в Єрусалим і там зайнятися відновленням міста і релігійною просвітою юдейського суспільства.
Після 14 років управління народом Ездра всю владу передав Неємії, а сам зосередив свою діяльність на навчанні народу Закону Божого і на збиранні до одного кодексу книг Священного Писання. Їм була заснована “Велика Синагога” – суспільство, за допомогою якого під керівництвом останніх пророків Аггея, Захарії і Малахії Ездра зробив перегляд і виправлення Священного Писання, зібравши їх до одного складу, і, таким чином, закінчив складання канону старозавітних книг. Книги, написані після Ездри, у список священних книг не потрапили і тому називаються “неканонічними”, хоча користуються великою пошаною і поміщаються в багатьох перекладах Біблії. Більшість цих книг після Ездри були написані загальновживаною тоді грецькою мовою.