Третя книга Царств описує царювання Соломона, якого Бог за віру і скромність наділив великою мудрістю. Соломон побудував в Єрусалимі храм, який красою і багатством перевершував усі сучасні йому палаци і язичницькі храми. При Соломоні Ізраїль досяг апогею свого добробуту і слави (3 Цар. 1-11). Втім, великі податки і важкі будівельні роботи лягли на народ важким тягарем і викликали невдоволення. Свою славу мудрого правителя Соломон затьмарив багатоженством і допущенням язичницьких капищ біля Єрусалиму.
Невдоволення Соломоном призвело до того, що після його смерті, при Ровоамі (3 Цар. 12 розділ), Ізраїльське царство розділилося на два: Іудейське, з царями з роду Давидового і столицею в Єрусалимі, і – Ізраїльське, що мало царів різних династій, із столичним містом Самарія (980 р. до Р. Х.). Після Ровоаму Третя і Четверта Книги Царств паралельно оповідають про події в Іудейському та Ізраїльському царствах: діяння царів, подвиги пророків, війни і релігійний стан у цих царствах.
Ізраїльські царі, боячись, що їхні піддані, відвідуючи Єрусалимський храм, побажають повернутися під скіпетр юдейського царя, стали будувати в різних частинах Ізраїлю язичницькі капища і схиляти народ до поклоніння ідолам. Їхня політика сприяла відступу ізраїльського народу від Бога. У цей занепадницький для релігії час Бог послав Ізраїлю кілька чудових пророків, які затримали процес духовного розкладання. Серед цих Божих посланців особливо виділяються двоє – пророки Ілля та його учень Єлисей.
Пророк Ілля (900 р. до Р. Х.) був одним з найбільш палких поборників істинної віри і благочестя (3 Цар. 17-21 розділи). Уболіваючи про духовну загибель свого народу, Ілля був рішучий і беззаперечний у покаранні беззаконників. До пророчого служіння Ілля був покликаний Богом при нечестивому ізраїльському царі Ахаві. Кровожерна дружина Ахава, дочка сидонського жерця Іезавель, убила багатьох єврейських пророків і наповнила Ізраїль жерцями, служителями Вааловими. Для напоумлення Ахава та ізраїльського народу Ілля уразив землю трирічною посухою. Сам же він сховався біля потоку Хорафа, де щодня ворон приносив йому їжу. Коли потік висох, Ілля переселився до сарептської вдови, в якої за молитвою пророка протягом двох років у посуді не зникали борошно та єлей. Коли у вдови помер єдиний її син, Ілля молитвою воскресив його з мертвих.
Наприкінці трирічної посухи Ілля зібрав на гору Кармил царя, язичницьких жерців і ізраїльський народ. Тут за молитвою Іллі вогонь у вигляді блискавки пав з неба і спалив на очах у всіх жертву, принесену Іллею, і все навколо неї. Бачачи таке приголомшливе диво, народ увірував у Бога і тут же із сльозами покаявся в ідолопоклонстві. Жерці Ваалові, які прийшли на гору, були схоплені і винищені. Після цього пішов довгожданий дощ, голод припинився.
За святе життя і за свою палку любов до Бога пророк Ілля був живим узятий на небо на вогненній колісниці[*].
[*] Згідно з пророцтвами, Іллі належить знову прийти перед кінцем світу, щоб викрити брехливість антихриста. Тоді він зазнає мученицької смерті.