Четверта Книга Царств починається подією, що розповідає про взяття пророка Іллі на небо. Пророк Єлисей був учнем Іллі і під час його вознесіння на небо отримав його пророчий дар. Єлисей служив більше 65 років, при шести ізраїльських царях (від Ахаза до Іоаса). Він безтрепетно казав нечестивим царям правду, викриваючи їхнє нечестя. Він глибоко шанувався ізраїльським народом, відрізнявся силою духу, твердою вірою і прозорливістю. Під час його життя досягають вищого розвитку пророчі братства в Ізраїльському царстві. До найбільш славних його чудес відносяться воскресіння хлопця, перетворення води єрихонського джерела із солоної в прісну і зцілення від прокази сирійського полководця Неємана. Крім того, своєю прозорливістю і мудрими порадами пророк Єлисей багато разів приносив перемогу ізраїльським царям. Помер Єлисей у глибокій старості в Самарії при царі Іоасі (4Цар. 2-10). Господь Ісус Христос кілька разів у Своїх повчаннях згадував пророків Іллю та Єлисея. Кожному християнину слід познайомитися з їхнім життям і подвигами.
Незважаючи на зусилля пророків Іллі, Єлисея та інших, ідолопоклонство і мерзотні язичницькі звичаї, врешті-решт, підірвали духовну основу ізраїльського народу. За гріх відступу Бог допустив знищення Ізраїльського царства. Після декількох поразок з боку військ Ассирії в 722 році до Р. Х. Ізраїльське царство було захоплене (4 Цар. 17 розділ). Після цього багато ізраїльтян було переселено в Ассирію, а деякі з жителів Ассирії були переселені в Ізраїль. Від ізраїльтян, які змішалися з ассирійцями, утворилися самаряни.
Подальше оповідання Четвертої Книги Царств зосереджується на Іудейському царстві. З юдейських царів слід згадати благочестивого Єзекію. Вступивши на престол після смерті свого нечестивого батька, Єзекія задався метою привести ослабілу Іудею до можливого порядку. Передусім погляди його спрямувалися на внутрішній стан країни – релігія на той час ослабла. Під впливом сусідів-язичників юдеї поступово стали забувати істинного Бога, а язичницьким богам стали споруджувати жертовники, іноді поряд з храмом. Сміливо виступив Єзекія, знищуючи капища ідолів, вирубуючи язичницькі діброви і все, що нагадувало народу про ідоли. Цими заходами він відновив істинну віру серед юдеїв. З подій його царювання найчудовішою є дивна поразка Ангелом 185-тисячного війська Ассирії, що обложило Єрусалим під водійством Сеннахирима (4 Цар. 18 розділ).
Повчально також оповідання про дивне зцілення Єзекії, якому належало померти, але він був помилуваний Богом за свою віру і добрі справи. Єзекія залишив після себе світлу пам’ять у народі нарівні з благочестивими царями Давидом і Іосією (4 Цар. 22-23 розділи). При Єзекії жив пророк Ісая, один із найбільших пророків усіх часів. Будучи глибоко освіченою людиною і поетом, пророк Ісая написав чудову книгу, багату пророцтвами про Месію і про його благодатне Царство. Ісаю називають старозавітним євангелістом.
Наступники царя Єзекії схилялися до ідолопоклонства. При них пророки переслідувалися і вбивалися. Так, наприклад, при синові Єзекії, царі Манасії, був перепиляний дерев’яною пилою престарілий пророк Ісая. Багато постраждав і пророк Єремія. Іудейське царство, як колись Ізраїльське, наповнилося беззаконням. Незважаючи на союз з єгиптянами, Іудейське царство після декількох поразок з боку вавилонського царя Навуходоносора нарешті було завойовано. Прекрасний храм і місто Єрусалим були зруйновані вщент. Багато жителів було вбито чи відведено в полон у Вавилон (586 р. до Р. Х., див. 4 Цар. 19-25). Вавилонський полон тривав 70 років (починаючи з першого полонення в 605 р. до Р. Х). Закінчився на третій рік після підкорення Вавилонської імперії персидським царем Киром (539 р. до Р. Х.). Духовну підтримку полоненим євреям надавали пророки Єзекиїль і Даниїл.
З оповідань Книг Царств виразно витікає загальний і непорушний духовний закон: віра в Бога і благочестя подовжують добробут країни, а нечестя веде до неминучої загибелі. Військова сила, уміла дипломатія та інші зовнішні переваги мають лише другорядне значення для добробуту країни в історії багатьох народів.