Якщо діяльність злої сили така постійна і невгамовна, то нам доводиться серйозно замислитися про те, як боротися з її впливом, хоч би ми його і не відчували. Інакше наша духовна робота над собою на шляху до християнської досконалості буде серйозно ускладнена і може звестися до нуля. Передусім, де знайти опору для цієї боротьби? Прочитаний євангельський […]
Розповідь п’ятого розділу Євангелія від Марка про зцілення біснуватого рішуче спростовує міркування тих раціоналістів, які не вірять в існування нечистих духів і факти біснування намагаються пояснити хворобливим станом людини – епілепсією, нервовим розладом або чимось на кшталт цього. Розповідь святого Марка і ті подробиці, які він наводить: перехід бісів у свиней, загибель свинячого стада, зцілення […]
Постановкою діагнозу, проте, все не вичерпується. Далі потрібне лікування, тобто виправлення гріховних навичок і зусилля провадити євангельське життя. Про ці зусилля волі, що становлять необхідну умову духовного розвитку, Господь говорить у кількох загадкових словах: «І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають. Бо хто має, тому […]
Після того, як Господь розповів і пояснив притчу про Сіяча, природно виникли питання: що ж робити із зерном слова Божого, яке сприймають слухачі і читачі Євангелія? Чи достатньо обмежитися лише підготовкою ґрунту для його зростання і на цьому полишити усі турботи? Господь відповідає на це питання, вживаючи інший образ. «Чи для того приносять світильник, щоб […]
Трохи краще наступні два різновиди ґрунту, вказані Господом Ісусом Христом у Його притчі. «Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло» (Мк. 4:5-6). Пояснюючи ці слова, Господь додає: «Посіяне на камені означає тих, які, коли почують […]
Сенс притчі про Сіяча досить детально пояснений самим Господом. До євангельського пояснення можна ще додати, що Сіяч – це сам Господь, зерно – Слово Боже, поле – усе людство, весь світ, що приймає у свої надра чудодійне зерно євангельського слова. Подібно до зерна, євангельське слово носить у собі початок життя, життя істинного, духовного, бо що […]
Отже, хто наважиться йти за Господом Ісусом Христом і бути Йому вірним, має приготуватися: гоніння, образи, кепкування неминучі. Хіба не глибока, сумна правда в цьому застереженні? Як вороже ставиться світ до кожного, хто вирішить зрадити його і обрати новий шлях євангельської любові і правди! «Якби ви були від світу, – підтверджує Господь, – то світ […]
Цей уривок з Євангелія починається невеликим, але надзвичайно характерним епізодом, який висвітлює одну дуже сумну сторону земного життя Господа: на ставлення до Нього Його найближчих родичів. Ми знаємо, що шлях Господа Ісуса Христа не був усіяний трояндами. Це був тернистий, скорботний шлях, де нескінченна благодать і милосердя постійно натикалися на шпильки людської невдячності і нерозуміння. […]
Отже, наша участь в апостольській справі зведення Царства Божого має полягати передусім у тому, щоб кожну справу робити в ім’я Господа Ісуса Христа, у дусі євангельської любові і самопожертвування. Але, окрім цього, на нас лежить також завдання усіма залежними від нас засобами зміцнювати взаємні зв’язки між людьми, сприяючи по змозі розвитку релігійної віри, любові, дружби, […]
Як повинні ми до цього ставитися – до апостольської справи будови? Чи можемо ми задовольнитися тим, що для цієї справи Господом обрані тільки деякі, особливі люди, що нашої участі в роботі, отже, не вимагається, і тому ми можемо залишатися лише спокійними глядачами? Насправді кожен з нас зобов’язаний працювати для творення Царства Божого на тому місці […]
