Милостиня є цариця чеснот, котра дуже швидко підіймає людей на саме небо, і найкраща заступниця. Велика справа – милостиня! Тому і Соломон вигукував: “Радість людині – добродійність її” (Пр. 19:22). Великий політ у милостині: вона розсікає повітря, минає місяць, підіймається вище променів сонячних, сягає до самих небес. Але й там вона не зупиняється; навпаки, проходить […]
Покаяння має велику силу; воно може людину, котра поринула в гріхи, якщо вона захоче, звільнити від тягаря гріхів і, коли вона знаходиться в небезпеці, повернути в безпеку, хоча би вона досягла самої глибини зла. Це можна бачити з багатьох місць Писання: “Хіба, упавши, не встають, – говорить Пророк, – і, збившись із дороги, не повертаються?” […]
Безпечність і відчай, те й інше згубні для нашого спасіння. Відчай не дозволяє встати лежачому, а від безпечності падає і стоячий; те зазвичай позбавляє набутих благ, це не дозволяє врятуватися від бід, котрі спіткали. Недбальство скидає і з самого неба, а відчай зводить у саму безодню, тоді як надія швидко виводить і звідти. Ось, дивися […]
Якщо ми зараз не згадаємо про свої гріхи і не покаємося, то там побачимо їх перед нашими очима в усій виразності і наготі і плакатимемо марно та даремно. Звідки це видно? З пророцьких висловів та з євангельських. Так Пророк говорить: “Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе?” (Пс. 6:6) – не тому, щоби ми […]
Усе наше піклування нехай буде про спасіння душі і про те, як би нам, приборкавши тілесні похоті, звершити істинний піст, тобто стриманість від зла, бо в цьому і полягає піст. І стриманість від їжі прийнята для того, щоби послабити силу тіла і коня цього зробити нам покірним. Тому, хто постить, більш за все треба приборкувати […]
Для чого уживають псалмоспіви? Бог, бачачи, що багато хто з людей є недбайливими, тяжаться читанням Священних Писань і неохоче беруть на себе цей труд, і бажаючи зробити цей труд бажаним та позбавити відчуття втоми, поєднав з пророцтвами мелодію, щоб усі, насолоджуючись гармонійністю наспіву, з великою старанністю підносили Йому священні піснеспіви. Бо ніщо, ніщо так не […]
Святий Апостол і Євангеліст Іоанн Богослов, улюблений учень Господній, є за перевагою зразок і проповідник любові. Любов’ю дихає його святе Євангеліє, уроками про любов сповнені його послання і разючим прикладом любові служить життя його. Він представив усі таємниці любові, – і її початок неточний, і її рух у справах, і її кінець-висоту, до якої зводить […]
Гнів, подібно до вихору і бурі, нападаючи на душу, скоро робить безумним і божевільним того, хто раболіпствує йому. Що ж? Розсудливим людям треба попереджувати цю хворобу, і, перш ніж гніватися, стримувати душу і приборкувати гнів напученнями Писання. Бо якщо слова тих, хто заговорює, легко приборкують диких звірів, то чи не дивно, що слова Христові швидко […]
Христос для того приніс нам вчення згори, з небес, щоб піднести туди нашу думку, щоб ми стали, у міру сил своїх, наслідувачами свого Учителя. А як нам, скажеш, стати наслідувачами Христа? – Роблячи все для спільного блага і не шукаючи свого. Бо і “Христос, – сказано, – не Собі догоджав, але, як написано: “Лихослів’я тих, […]
Будемо старанними в доброчинності і не думатимемо, що все зроблено, якщо дамо раз чи два. Бо робити це треба все життя. Оскільки догоджання Богу є не така справа, якою треба зайнятися один раз, але така, котрою треба займатися безперестанку. Той, хто біжить, якщо, пробігши десять кіл, відстав на останньому, все згубив: так і ми, якщо, […]
