Показуватимемо велику щедрість у милостині, щоб, давши небагато, удостоїтися великих нагород. Бо, скажи мені, яка ж тут рівність – дати небагато грошей і отримати відпущення гріхів? Нагодувати голодного і – удостоїтися сміливості в той страшний день суду, і почути слова, котрі варті царства: “Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти” (Мф. 25:35). Хіба Той, […]
Не будемо заздрити багатим і зневажати бідних, бо і те, і інше буває від Бога і не від Бога. Як же, говориш, сказано: “…бідність і багатство – від Господа” (Сир. 11:14). Але спитаємо тих, хто заперечує нам: чи всяке багатство і бідність від Бога? Хто може дати відповідь на це? Бо ж ми бачимо, що […]
Якщо б страх не був благом, то ні батьки не приставляли б наглядачів до дітей, ні законодавці начальників до міст. Що жахливіше геєни? Та немає нічого кориснішого від боязні її, бо страх геєни приносить нам вінець царства. Де страх, там нема заздрості; де страх, там не мучить сріблолюбство; де страх, там згасає гнів, угамована зла […]
Намагатимемося приносити Богу подяку за все і мужньо зносити все, що стається з нами. Чи станемо бідними, чи захворіємо, дякуватимемо; лихословлять про нас, дякуватимемо; чи страждаємо ми, дякуватимемо. Це наближує нас до Бога; через це Бог стає боржником нашим; а коли ми благоденствуємо, тоді самі стаємо боржниками і відповідачами перед Богом; деколи ж, і часто, […]
Яка була б духовна втіха, яка радість, яка слава для Бога, яка користь для душ, якщо б ми на кожному зібранні бачили мури Церкви так наповненими! Тим часом, як мореплавці і керманичі роблять усе, аби переплисти море і досягнути пристані, ми хочемо безупинно носитися морем, постійно занурюючись у хвилі житейських справ, перебуваючи на площах і […]
Те, що нам обіцяно, перевищує всякий людський розум і перевершує всяке міркування. Бо не в нинішньому тільки столітті нам обіцяв Господь продовження життя і насолоду видимими благами, але і після того, як відійдемо звідси і коли наші тіла перетворяться в прах та попіл, обіцяє воскресіння їх і поверне в більшій славі. “Бо тлінному цьому належить, […]
Як миро надає благодаті тим, хто помазується ним, так і добре слово. Тому і сказав хтось: “Ім’я твоє – як розлите миро” (П. п. 1:2). Воно – добре слово – наповнює тих, хто слухає, своїми пахощами. Якщо ж ти скажеш образливе слово, якщо засмутиш брата, то засмутиш не його, а образиш Духа Святого. “І не […]
Хто не здивується, хто не почудується людині, простій вдачею? Або хто не прихилиться до того, у кому немає нічого підступного? Кому іншому, як не їм, належить спасіння? Кому, як не їм, – великі блага? Чи не пастирі перші почули благовість від Ангелів? Чи не Йосиф, цей простий чоловік, – щоби підозра в перелюбстві не злякала […]
Якщо хто терпить образу від когось, нехай не вічно гнівається, а краще нехай не гнівається і тимчасово. Бо Апостол не дозволяє нам гніватися довше одного дня. “Нехай сонце не заходить у гніві вашому” (Еф. 4:26). І справедливо: бо треба жадати, щоб і впродовж такого короткого часу не сталося нічого неприємного. А якщо ще й ніч […]
Господь через людинолюбство Своє не однакового ступеня чеснот вимагає від нас, але і перших приймає, і других не відкидає, і третім дає місце. Через милосердя Своє Він не один лише вказав шлях, і не сказав, що той буде відчужений, хто не принесе стократного плоду; та врятовується і той, хто принесе плід у шістдесят крат, і […]
